Батькам

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ-РЕАБІЛІТОЛОГА ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ КОРОНАВІРУСУ: ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Весь світ веде боротьбу з коронавірусною недугою. Для цього розроблено цілий
комплекс заходів, серед яких особиста гігієна, самоізоляція, збалансоване
харчування, карантин та ін. Про це нам щодня нагадують ЗМІ. Але ви можете піти
ще далі – і додати такі методи індивідуального захисту, як дихальна гімнастика.
Чому саме дихальна гімнастика? Давайте розберемося.
Коронавірус – це сімейство РНК-вірусів, які вражають людину, інших ссавців і
птахів. Коронавірус поширюється через краплі, які утворюються, коли інфікована
людина кашляє або чхає. Крім того, він може поширюватися, коли хтось торкається
будь-якої забрудненої поверхні, наприклад дверної ручки. Люди заражаються, коли
вони торкаються забрудненими руками рота, носа або очей. Як правило,
захворювання, викликані коронавірусами, протікають в легкій формі, але бувають і
важкі форми з ураженням легень і люди гинуть від пневмонії.
Зустріч з вірусом неминуча, але щоб зустріти його в усеозброєнні і не помітити
наслідки цієї зустрічі, потрібно добре підготувати вашу дихальну систему, адже від
її роботи залежить і стан вашого імунітету. Із засобів масової інформації та
офіційних даних ми бачимо, що вірус щадить дітей, молодих людей і людей
середнього віку, але нещадний до людей похилого віку. Це пов’язано з тим, що з
віком, особливо у людей старше 65, знижується дихальна функція, а значить, і
знижується насичення крові киснем, і як наслідок – зниження імунітету, тому що
клітинам імунної системи потрібно багато кисню. Тому дихальна гімнастика в
цьому випадку дійсно показана. Справа в тому, що правильні вправи для дихання
розвивають дихальну систему і зміцнюють імунну систему. А це означає, що ваш
організм буде активніше чинити опір будь-якому вірусу!
Дихальні вправи з’явилися багато століть тому і лягли в основу багатьох авторських
методик. Індійські йоги вважали, що правильні дихальні вправи зміцнюють
здоров’я, продовжують молодість і нормалізують нервову систему. Сучасні лікарі
також стверджують, що дихальна гімнастика зміцнює дихальну мускулатуру,
покращує вентиляцію легенів і бронхіального дерева, тим самим допомагає швидше
відновитися після бронхіту, пневмонії та звичайної застуди, полегшує перебіг
серцево-судинних захворювань, допомагає при стресі і депресії і навіть для
схуднення.
Існує декілька авторських методик дихальної гімнастики, тому краще
проконсультуватися з фахівцем, щоб підібрати оптимальну для вас.
Протипоказано займатися дихальною гімнастикою без попередньої консультації
лікаря людям, які страждають на серцево-судинними захворюваннями,
тромбофлебітом, після інсульту, інфаркту, операцій, при загостренні хронічних
захворювань.
Відновити і підсилити роботу легенів можна за допомогою декількох вправ.
Вправа 1. Робите глибокий вдих через ніс, затримавши дихання. Потім витримуєте
паузу скільки зможете (приблизно до 10 секунд) і повільно видихаєте через рот. На
видиху вимовляємо «ПФ». Повторіть вправу 4-6 разів.
Вправа 2. Обійняти себе. Початкове положення: стоячи, ноги на ширині плечей,
руки розведені в сторони, долоні вгору. Робимо вдих і на видиху швидко схрещуємо
руки перед собою таким чином, щоб долоні вдарили по лопатках.
Вправа 3. Дроворуб. Встаємо на носки, прогинаємося назад з піднятими вгору
руками, пальці зчеплені. Робимо вдих і на видиху різко нагинаємося вниз, як ніби
рубаємо дрова і вимовляємо «УХ», потім повертаємося в початкове положення.
Повторити 4-6 разів.
Вправа 4. Діафрагмальне дихання. Допомагає зміцнити м’язи діафрагми і посилити
роботу легенів. Виконувати потрібно лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами.
Одна рука нехай лежить на животі, інша – на грудях. Вдихає через ніс – живіт
надувається, при видиху через ніс – живіт втягується. Повторити 4-6 разів.
Вправа 5. Видих у воду. Візьміть склянку з водою, поставте в нього трубочку,
зробіть звичайний вдих і повільно видихайте повітря через трубочку. Вправа
розвиває механічні властивості легких, нормалізує газообмін. Робити необхідно не
більше п’яти разів на день по 10-15 хвилин.
Виконувати дихальні вправи необхідно в добре провітреному приміщенні або, якщо
дозволяє погода, при відкритому вікні. Одяг повинен бути зручним і не сковувати
рухів. Під час вправ намагайтеся не відволікатися і сконцентруватися на диханні.
Робіть вправи щодня і, тим самим, ви зміцните своє здоров’я і підвищите імунітет і
тоді – здоров’я вас не підведе і допоможе впоратися з ворогом і сильніше COVID-19

07.12.2021 р.

Комплекс пасивної гімнастики для дітей з порушеннями загальної моторики (ДЦП, м’язові дистрофії)


Комплекс вправ починаємо виконувати по принципу згори – донизу. Спочатку
виконуємо вправи для рук потім для ніг. Перед комплексом вправ бажано виконати
масаж долонь та пальців рук, можна з застосуванням різних масажерів (су-джок, масажні
м’ячі різного розміру). Перед виконанням вправ для ніг бажано виконати масаж.
Перед виконанням вправ вчимо дитину правильному диханню (якщо дитина розуміє
ваші звертання та виконує інстукцію) – вдих та видих носом, всі вправи починаємо
виконувати на видиху, особливо ті вправи, які виконуємо на животі, не раніше ніж через
2 години після прийому їжі, або перед їжею, 2-чі на день по 30-40 хв.
Після кожної вправи обов’язково виконуємо дихальну гімнастику 2-3 дихальних акти,
вдих та видих носом, після видиху втягнути живіт (якщо дитина може), виконуючи
таким чином масаж органів черевної порожнини, та тренування мязів пресу, але в тому
випадку, якщо не має протипоказань (гострих та хронічних захворювань черевної
порожнини в період загострення).
Після завершення виконання усього комплексу вправ також виконуємо дихальну
гімнастику, в положенні лежачи на спині та відпочиваємо на протязі 1-ї – 2-х хвилин за
необхідності час можна подовжити, до повного відновлення дихання.
Вихідне положення під час виконання вправ – лежачи на спині та на животі.

Перед виконанням комплексу для рук та для ніг виконуємо вправи для шийного відділу
хребта та голови:

  1. Повороти голови в сторони. Стимулюємо повороти голови дитиною вправо-вліво
    яскравою іграшкою, брязкальцями, музичними інструментами (улюбленою
    музикою). Якщо дитина не може виконати вправу самостійно, виконуємо її за неї, в
    пасивному режимі, дотримуючись принципів плавності та поступовості.
  2. Приведення голови до грудної клітини, торкаючись підборіддям до грудної клітини.
    Вправа виконується в активному режимі – дитина виконує самостійно, та в
    пасивному режимі – коли ви виконуєте вправу за дитину.
    Пасивна гімнастика з кожним суглобом за наростаючою амплітудою.
    Починаємо виконання вправ з рук.
    В разі якщо суглоби дитини рухаються за нормальною амплітудою, відсутня
    тугорухомість, всі вправи починаємо виконувати з 6 разів, поступово збільшуємо
    кількість до 10 – 15 разів, спочатку пасивно (з допомогою), потім активно – дитина пробує
    виконувати вправи самостійно, знову ж таки якщо виконує інструкцію та розуміє звернену
    мову. Якщо у дитини наявна тугорухомість суглобів, вправи виконуємо повільно, плавно
    до досягнення ефекту збільшення кута та швидкості рухів у суглобах, кількість разів
    повторень не обмежується. Зважайте на те що вправи не мають спричиняти болю дитині.
    • Гра «Привіт-бувай» – розгинаємо променевозап’ястний суглоб вгору, ніби махаємо
    привіт, і згинаємо вниз, ніби прощаємося;
    • кругові оберти променевозап’ястним суглобом за та проти часової стрілки;
    • згинання та розгинання рук у ліктьових суглобах при відсутності підвищеного
    тонусу в руках;
    • згинання та розгинання рук (піднімання вгору – опускання вниз) у плечових
    суглобах;
    • У разі наявності підвищеного тонусу у верхніх кінцівках (руках) виконуємо пасивні
    струшування кінцівок по Фелпсу. Повільно, плавно здійснюємо струшування рук,
    згинаючи та послідовно розгинаючи їх у ліктьових суглобах.
    • «Прес» – дитина тримається за пальці рук, або за предмет (гімнастичну палку,
    гімнастичні кільця, іграшки), того хто займається з дитиною, і намагається
    самостійно піднімати корпус.
    • «Міст» – дитина лежить на спині, ноги зігнуті у колінних суглобах, ступні стоять на
    підлозі, упираються в підлогу, руками дитина також упирається в підлогу ( якщо
    може) якщо ні то допомагає помічник, на вдиху – дитина повільно піднімає таз, на
    видиху повільно опускається, при виконанні вправи можна використовувати
    іграшки, грати в гру «Міст піднімається – міст опускається» і пропускає іграшку.
    Якщо дитина не може самостійно виконувати вправу, то той хто з нею займається,
    допомагає їй, кладе свої руки під сідниці дитини, і допомагає їй здійснювати підйом,
    допомога має здійснюватися мінімально, або ж настільки, наскільки це необхідно.
    Вправи для ніг
    І . Пасивна гімнастика для гомілковостопних, колінних та кульшових суглобів.
  3. Згинання та розгинання гомілковостопного суглобу по принципу до себе від себе.
    Пам’ятаємо що амплітуду рухів при тугорухомості в суглобі збільшуємо поступово.
  4. Покачування стопи на масажному м’ячі, валику вперед-назад, на себе-від себе, по
    колу.
  5. Згинання та розгинання колінних суглобів. Згинаємо ногу в колінному суглобі, та
    приводимо ногу до животика, розгинаємо та випрямляємо ногу повністю. Вправу
    здійснюємо по черзі, спочатку з однією потім з іншою ногою (з правою, а потім з
    лівою), плавно, без надмірного прикладання сили, наскільки дозволяє рухова
    здатність дитини.
  6. Розведення тазовостегнових суглобів. Вправу виконуємо повільно, плавно,
    розведення здійснюємо настільки наскільки дозволяє рухова здатність дитини, лише
    поступово з кожним разом, намагаємось повільно збільшити амплітуду рухів, вправа
    не має спричиняти біль дитині.
  7. «Напівметелик» – здійснюємо спочатку розведення правого кульшового суглобу
    повільними круговими рухами, за та проти часовою стрілкою, потім процедуру
    здійснюємо з лівим кульшовим суглобом.
  8. «Метелик» – здійснюємо одночасне розведення кульшових суглобів спочатку за
    потім проти часової стрілки.
  9. «Ножиці вертикальні» (пасивне виконання) – піднімаємо спочатку праву ногу,
    випрямлену у колінному суглобі, приблизно на 15 см від підлоги, потім ліву,
    гомілковостопний суглоб фіксуємо руками у положенні під прямим кутом, і
    здійснюємо вертикальні поперемінні рухи ногами вгору вниз, на висоту не більше 20
    см від підлоги.
  10. «Ножиці горизонтальні» – піднімаємо спочатку праву ногу, випрямлену у колінному
    суглобі, приблизно на 15 см від підлоги, потім ліву, гомілковостопний суглоб
    фіксуємо руками у положенні під прямим кутом, і здійснюємо горизонтальні
    поперемінні рухи ногами в сторони.
  11. Підйом ніг вгору. Вправу бажано виконувати вдвох, тобто дитина і дві особи які з
    нею займаються. Фіксуємо ноги у гомілковостопних , та випрямлених колінних
    суглобах, здійснюємо підйом ніг під прямим кутом, потім опускаємо вниз.
    ІІ. Вправи для зміцнення м’язів спини та шиї
  12. Вихідне положення (В.П.) – лежачи на животі, долоні лежать під плечовими
    суглобами. Здійснення дитиною підйому, опираючись на долоні, та прогинаючись у
    грудному відділі хребта, голова піднімається вгору, так ніби дитина хоче подивитися
    на стелю, руки при цьому намагаємось максимально випрямити. Утримуємось у
    такому положенні на рахунок 3 і опускаємось на підлогу – відпочиваємо.
  13. В.П. – лежачи на животі, руки лежать в положенні впродовж ліній тіла «по
    швам». Дитина самостійно (якщо може), або з допомогою обхоплює руками
    гомілковостопні суглоби, піднімає голову та грудну клітину, розпрямляючи плечовий
    пояс (плечі), здійснює потягування руками ніг, прогинаючись при цьому у
    поперековому відділі хребта, голову при виконанні вправи не опускає. Той хто
    виконує вправу з дитиною, якщо дитина слабо тримає ноги руками, допомагає
    тримати ноги, а інший помічник притискає таз повільно та плавно до підлоги однією
    рукою, а іншою при цьому погладжує грудний відділ хребта, якщо дитина не може
    самостійно утримувати голову довго, стимулюючи таким чином її утримування,
    рахуємо до 5 і опускаємося на підлогу для відпочинку. Повторюємо виконання вправи
    5 раз з рахунком до 5.
  14. Повзання на животі по підлозі.
    Вправи на м’ячі фітболі.
    Вихідне положення на животі та на спині. Вправи бажано виконуємо при
    наявності двох асистентів. Один тримає дитину, інший допомагає дитині виконувати
    вправу. Якщо помічника не має і ви самостійно не впораєтесь деякі вправи можна
    виконувати на підлозі, без використання м’яча.
  15. В.П. – на спині та на животі. Покачування дитини назад – вперед, в сторони, по
    колу за та проти часової стрілки. Під час виконання вправи можна використовувати
    яскраві, бажано гумові іграшки (оскільки діти можуть брати іграшки до рота) тренувати
    таким чином навик захвату іграшки та зорові сприйняття.
  16. В.П. – на спині. Виконуємо почергове згинання ніг дитини у колінних суглобах
    спочатку наприклад правої, потім лівої ноги, після імітація їзди на велосипеді – вправа
    велосипед;
  17. В.П. – на спині. Виконуємо почергове піднімання рівної ноги під прямим кутом,
    також спочатку правої, потім лівої, фіксуючи гомілковостопний та колінний суглоб.
  18. В.П. – на животі. Руки дитини зігнуті у ліктьових суглобах під кутом 90
    градусів, тримаємо дитину обхоплюючи за спину (область верхньої частини спини –
    грудний відділ) під пахвами, просимо дитину підняти голову та при можливості грудний
    відділ і утримуємо дитину на рахунок до 3, а згодом до 5, потім 10. Якщо дитина
    самостійно не може здійснити підйом, допомагаємо їй, тобто виконуємо вправу пасивно
    за допомогою помічника.
  19. В.П. на животі. Вправу виконуємо по черзі, спочатку однією, потім іншою
    ногою. Здійснюємо згинання та розгинання ніг у колінних суглобах намагаючись
    торкнутись п’ятками сідниць.
  20. В.П. – на спині. Виконуємо підйоми корпусу – прес на фітболі. Під час
    виконання вправи дитина тримається за ваші руки, або за допоміжні предмети
    (гімнастичну палку, кільця, іграшки)

07.12.2021 р.

14 корисних вправ для дітей з розладами аутичного спектру

Дієві практичні підходи в роботі з дітьми, які мають аутичні розлади.

В умовах переходу закладів освіти на інклюзивну форму навчання практично кожен садочок, школа приймає в свою родину дітей, які мають аутичні форми порушень. Досить часто особлива дитина має потенціальні можливості для адаптації в соціумі.

Педагогу важливо розуміти, з якими особливостями дитини доведеться зустрітися та як організувати взаємодію з особливим вихованцем, учнем.

Ми вирішили запропонувати вам комплекс практичних підходів, який має назвусеквенційної моделідопомоги дітям з аутизмом. Це комплекс вправ, який виконується системно, послідовно ускладнюючись.

Така модель працює з дітьми будь-якого віку, що мають розлади в роботі сенсорних систем таемоційно-вольові порушення. Саме ці типи порушень характерні, передусім, для дітей з розладами аутичного спектру.

Керує процесом корекційний педагог.

Вправа 1. Масаж всього тіла долонями

Опис вправи:Вибираємо найприємнішу дитині форму для масажу. Починаємо з розігріваючого масажу – погладжування, можна супроводжувати примовками. Переходимо до більш динамічних форм:

  • «Дощик». Легке плескання кінчиками пальців по поверхні тіла. Сила тиску поступово збільшується.
  • «Рубання». Легкі удари ребром долоні під різним кутом до тіла дитини.
  • «Човник». Дорослий складає долоні човником і і плескає ними тіло дитини.
  • «Тісто». Дорослий розминає тіло дитини, ніби місить тісто.
  • «Кулачки». Масаж виконується кулачками, притискаючи їх до тіла дитини.
  • «Черв’ячок». Зібрати шкіру дитини пальцями й легенько пересувати її знизу догори.
  • «Гусачок». Пощипування тіла дитини кінчиками пальців.

Погладжування тіла дитини долонями, здійснюючи кругові руки.

Час виконання:30 секунд на одну частину тіла

Вправа 2.Масаж долоні

Опис вправи:Під час виконання вправи потрібно називати частину долоні, яку затискаємо:

  • «Затискання». Сильно затискаємо руку, палець, пізніше інші частини руки (пізніше ноги) своїми долонями,називаючи при цьому частину тіла, з якою відбувається взаємодія.
  • «Їжачок». Масаж долоні дитини гумовим м’ячиком з шипами.

Час виконання:30 секунд на долоню

Вправа 3.Вправи для долоні й пальців

Опис вправи:«Закрий – відкрий». Дорослий допомагає дитині стулити кулачок і відкрити його.

Час виконання:30 секунд на кожну руку

Вправа 4.Масаж стоп

Опис вправи:

  • «Притискання». Дорослий сильно притискає руками стопи дитини. Дії супроводжує називанням частин стопи, з якими взаємодії.
  • «Їжачок». Використовується гумові м’ячики з шипами різної твердості (починаємо з найм’якшого). Крутимо м’ячиком, змінюючи силу натиску, натискаючи на стопу і називаючи частину ноги, з якою взаємодіє м’ячик.

Час виконання:30 секунд на стопу

Вправа 5. Обстукування стопи

Опис вправи:«Постукування». Обстукуємо стопу з перемінною силою, називаючи частину ноги, з якою взаємодіємо.

Час виконання:30 секунд на стопу

Вправа 6.Масаж обличчя долонею

Опис вправи:

  • «Дощик». Делікатно постукуємо кінчиками пальців по обличчю, називаючи його частини.
  • «Гусачок». Легенько пощипуємо, називаючи частини обличчя.
  • «Кішечка». Погладжуємо частини обличчя долонею, називаючи їх.

Час виконання:Від 15 секунд до 1 хвилини. Час збільшуємо поступово14 корисних вправ для дітей з розладами аутичного спектру

Вправа 7.Масаж ротової порожнини щіточкою для зубів

Опис вправи:Використовуємо для вправи щіточку для зубів з м’якою щетиною. Перед масажем зволожуємо щіточку теплою водою. Масуємо дуже делікатно зуби, ясна, внутрішню частину ротової порожнини: внутрішню частину щік, піднебіння і язик. Спочатку, якщо дитина не дозволяє вкласти щітку до ротової порожнини, можна масувати легенько губи, поступово просуваючись до масажу в ротовій порожнині (можна почати масаж тильною стороною щітки).

Час виконання:15-30 секунд. Час збільшуємо поступово

Вправа 8.Виповзання

Опис вправи:Дитина лежить на животі (на підлозі) руки витягнуті вперед. Зверху лягає дорослий навхрест (спираючись на свої руки і коліна) так щоб його живіт був на талії дитини, таким чином створюючи перепону для виповзання. Дитині потрібно виповзти з-під пресу. Якщо у дитини не виходить треба їй допомогти виставляючи ноги та руки в потрібне положення.

Час виконання:Індивідуально

Вправа 9.Перекочування

Опис вправи:Вправу виконуємо на твердій поверхні (твердий килимок, матрац).

Якщо дитина не зможе самостійно виконати цю вправу, то дорослий може сам перекладати руки і ноги дитини. Можна разом з дитиною перекочуватися, тримаючи її на собі.Перекочування можна роботи почергово то в одну, то в другу сторону. Також, можна перекочувати дитину і, одночасно, замотувати її в ковдру або іншу тканину, а потім розмотувати її. Але необхідно все це робити в ігровій формі, не викликаючи спротив дитини і не закривати тканиною її обличчя, голову. Бажано, щоб дорослий, надавав ритм виконання вправи.

Час виконання:Індивідуально

Вправа 10.Підскакування на двох ногах

Опис вправи:«Підскакування на двох ногах». Вправу слід виконувати босоніж для профілактики плоскостопості і додаткової стимуляції.

Вправу починаємо від підстрибування на місці на двох ногах. Спочатку дитині допомагає дорослий, який тримає дитину за руки і підскакує разом з нею в такт. Коли дитина вже підстрибує самостійно, дорослий перестає допомагати. Прагнемо, щоб дитина стрибала самостійно. Під час виконання цієї вправи слідкуємо, щоб дитина тримала спинку рівно.

«Зіскакування». Зіскакування обома ногами на підлогу з предмету. (лава, стільчик; висота 20-30 см.)

Час виконання:Індивідуально

Вправа 11.Вставання

Опис вправи:Дитині необхідно показати, як треба присісти або допомогти їй це зробити (дорослий знаходиться за спиною дитини, тримає її за руки і допомагає їй присісти). Потрібно присісти та обхопити руками коліна. З такого положення дитині потрібно піднятися у повний зріст і підняти руки вгору Стопи при цьому не відриваються від підлоги.

Час виконання:Починати з 2-3 разів

Вправа 12.Водіння очима за предметом

Опис вправи:Саджаємо дитину і сідаємо навпроти неї. У руці дорослого знаходиться іграшка (або інший предмет), який цікавить дитину. Просимо дитину, щоб вона водила поглядом за тою іграшкою. Іграшку рухаємо вниз, вгору, вбік по скошеній лінії, по колу, крутимо нею вісімку.

Час виконання:30 секунд-1 хвилина. Час збільшуємо поступово

Вправа 13.Слухання шепотіння

Опис вправи:Безпосередньо на вухо дитини шепочемо позитивну інформацію, яка його стосується (я тебе люблю, ти найкращий хлопчик; або нейтральну інформацію чи віршики). Почергово шепочемо то до лівого, то до правого вуха. Вправу можна виконувати або в час відведений для вправи, або ж на впродовж дня декілька разів повторюючи її.

Час виконання:1 хвилина

Вправа 14.Показ картинок «Кольори»

Опис вправи:У будь-який зручний час посадити дитину перед собою. Показувати картки по черзі і називати колір: «червоний», «жовтий», «зелений», «синій» (без будь-яких інших пояснень, конкретно: «червоний» і т. д.).

Наступний раз показувати картку іншою стороною, де записано назву кольору (друковане слово, напр. «червоний»). Виконання вправи повторюється багаторазово.

Час виконання:Сприймання кожної картинки 3-5 секунд

Повна версія вправ міститься в навчальному посібнику К. О. Островської, О. Л. Саламон, Л. І. Січкар, Ю. В. Кондратенко, Н. В. Рєзнік «Секвенційні програми допомоги дітям з аутизмом».

Матеріал за посиланням:

14 корисних вправ для дітей з розладами аутичного спектру

https://vseosvita.ua/news/14-korysnykh-vprav-dlia-ditei-z-rozladamy-autychnoho-spektru-6060.html?rl=394026&fbclid=IwAR1eA3nRRZmE2lCVBhXqIV_wDYDeCV6cgrFdpqcEPIjg9FeTf-10D6ca7_c

Консультація для батьків

Фізкультура вдома

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати. У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).

 Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

 • ранкова гігієнічна гімнастика;

 • фізкультхвилинки;

 • заняття із загальної фізичної підготовки;

 • самостійні тренувальні заняття;

 • участь у змаганнях;

 • прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);

 • процедури для загартування;

 • туризм;

 • рухливі і спортивні ігри.

       Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

      Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.

Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).

        Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

         Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до б років — 20-30 хвилин, а з б-7-річними — до 45 хвилин.

        Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.

      Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

       Чим і як займатись? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

       До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

       До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

      Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

      До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування і розгойдування (пролізти під стільцями, перестрибнути через кубики; перелізти через ліжко). У цих вправах важливою є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних, умов.

      П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Вчитель-реабілітолог Базан В.А
FB_IMG_1610527880472.jpg



Вчитель-логопед Курадовець О.В

ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають пам’ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку. Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом або гри. Такі діти швидко втомлюються, особливо під час активних дій, тому вони мають фізичну потребу у відпочинку. Наприклад, діти складають із кубиків будівлі. Батьки спостерігають за процесом і бачать, що дитина втомилася і починає відволікатися. У цей момент варто запропонувати дитині підвестися зі стільця (крісла), підійти (під’їхати) до шафи з іграшками і взяти якусь із них. Після цього можна продовжувати попереднє заняття. Або, наприклад, діти розфарбовують малюнки в альбомі. Батьки можуть кілька хвилин поговорити з дитиною про зміст малюнка. Рука дитини в цей час відпочиває. У таких дітей часто не тільки не сформовані рухові навички, а й відсутні правильні уявлення про рух. Основними напрямами роботи є: розвиток навичок самообслуговування, практичної діяльності та підготовки руки дитини до письма. Для розвитку рухових умінь батьки можуть використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або переключення телевізора, комп’ютера, світла тощо. Важливо навчити дитину самостійно їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї. Для початку бажано використовувати чашки і тарілки, що не б’ються. Дуже важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики. Навички самообслуговування закріплюють в іграх з лялькою (роздягають, одягають її), і тільки після цього можна переносити дії на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дитини виникає прагнення до самостійної діяльності.

Розвиток загальної моторики

Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока» тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний», «гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на фортепіано», «дощ іде»). Корисно використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами», «у вітряка крутяться лопаті», «лісоруб рубає дрова», «тесля стукає молотком»). Якщо дитина недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити цей рух кілька разів. Лише копітка робота батьків, підбадьорення в разі невдач, заохочення за найменший успіх, ненав’язлива допомога допоможуть досягти результату. При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап’ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх. Дуже складно домогтися скоординованого виконання рухів у різних суглобах, що необхідно у предметній діяльності (особливо під час письма). Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем (м’ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).

Розвиток дрібної моторики

Щоб перевірити, чи може дитина ізольовано рухати правою рукою (всі інші частини тіла мають перебувати у спокої), її просять підняти руку вгору та опустити, зігнути в ліктьовому суглобі і розігнути, відвести вбік і повернути у вихідне положення, зробити кругові рухи (у плечовому суглобі) в один та в інший боки, повернути долоні вгору і вниз, стиснути пальці в кулак і розігнути, зі стиснутих у кулак пальців розігнути

спочатку великий палець, потім великий і вказівний, вказівний і мізинець.

У випадках легких уражень, коли рухи пальців правої руки не ізольовані і супроводжуються подібними рухами лівої руки, можна виконувати таку вправу: дорослий сідає ліворуч і, м’яко притримуючи п’ясть лівої руки, просить дитину виконувати рух пальцями правої.

Корисно виконувати такі вправи:

• розгладити аркуш паперу долонею правої руки, притримуючи його лівою, і навпаки;

• постукати по столу розслабленою п’ястю правої (лівої) руки;

повернути праву руку на ребро, зігнути пальці в кулак, випрямити, покласти руку на доло-

ню, зробити те саме лівою рукою;

• руки напівзігнуті, опираються на лікті (струшування по черзі п’ястями);

• руки перед собою, опора на передпліччя, по черзі змінювати положення правої і лівої п’я-

стей (зігнути-розігнути, повернути долонею до обличчя – до столу);

• зафіксувати лівою рукою праве зап’ястя, а долонею правої руки постукати по столу, погладити стіл тощо.

Одночасно проводиться робота з розвитку рухів пальців рук:

• з’єднати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук;

• з’єднати променево-зап’ястні суглоби, п’ясті розігнути, пальці відвести.

Батькам потрібно звернути увагу на протиставлення великого пальця до всіх інших; на вільне згинання і розгинання пальців рук без рухів п’ясті й передпліччя, якими вони часто заміщуються.

Для цього рекомендуються такі вправи:

• стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;

• зігнути пальці одночасно і по черзі;

• торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з’єднати великий палець з усіма іншими по черзі;

• ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;

• звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;

• багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.

Надзвичайно важливо сформувати в дитини різні способи утримання предметів (відповідно до їх розмірів, форм, матеріалів). Нечіткий, неточний захват і зміни в положенні великого і вказівного пальців ускладнюватимуть дитині будь-яку предметну діяльність, а також малювання, письмо. Саме тому потрібно змалечку розвивати у дітей правильні способи захвату іграшок і рухових дій з ними.

Малі діти часто із силою згинають пальці, напружують м’язи всієї руки, на обличчі з’являється гримаса. Тому їм потрібно пояснити, як треба виконувати рухи, показати, як це зробити правильно, повторити кілька разів, щоб дитина могла самостійно виконувати ці рухи, дотримуючись вимог дорослого.

Корисними для розвитку рухів є завдання з використанням паперу. Потрібно вчити дітей складати і розгортати, скручувати, перегортати, розривати, м’яти і розгладжувати аркуші паперу (наприклад, простий газетний папір). Для розвитку рухів рук слід навчати дитину перемотувати з клубка в клубок мотузку, шнур, нитки. Часто у дитини, яка тримає олівець чи ручку, спостерігається млявість пальців або, навпаки, надмірна напруга й обмежена рухливість.

З дітьми, яким складно згинати і розгинати великий, вказівний і середній пальці, можна запропонувати виконувати такі вправи:

• руки лежать на столі, дорослий фіксує передпліччя. Дитина намагається взяти великим,

вказівним і середнім пальцями паличку, крейду, олівець, ручку, підняти на 10-12 см над столом, а потім покласти;

• перед дитиною на столі ставиться відкрита коробочка з рахунковими паличками (сірниками або іншими дрібними предметами). Дитина бере палички з коробочки і складає їх під рукою (рука лежить близько до коробочки), намагаючись не зрушити руку з місця, а тільки розгинати і згинати великий, вказівний і середній пальці, а потім так само складає все в коробку;

• розкачати на дошці вказівним і середнім пальцями одночасно і по черзі грудочки пла-

стиліну, розкачати у висячому положенні грудочку пластиліну великим і вказівним пальцями (великим і середнім; великим, вказівним і середнім);

• міцно утримуючи сірник у горизонтальному положенні великим і вказівним пальцями лівої руки, одночасно вказівним і середнім пальцями правої руки підтягувати його до себе;

• прокочувати, обертати сірник (олівець) між великим і вказівним, великим і середнім, великим, вказівним і середнім пальцями правої руки;

• дорослий натягує між вказівним і середнім пальцями кільце тонкої пакувальної резинки.

Дитина перебирає її як струни гітари вказівним і середнім пальцями, підтягує її до себе, згинаючи вказівний і середній пальці, захоплює трьома (вказівним, середнім і великим) пальцями.

Заняття з малювання та письма батькам слід проводити в такій послідовності:

• перевірити, чи правильно стоїть стілець, чи зручно сидіти дитині;

• правильно розташувати на столі альбом (зошит);

• руку, якою дитина пише (праву чи ліву), покласти в положення для письма і зберігати його якийсь час, змінюючи положення голови, тулуба (дорослий коригує позу і допомагає дитині її утримувати);

• вкласти лівою рукою у праву кольоровий олівець. Під час виконання цього завдання важливо стежити, щоб дитина не напружувалася, не згиналася, не відводила вбік обличчя й очі, не згинала праву руку, не знімала її зі столу;

• виконати правою рукою кілька рухів, дотримуючись правильної для письма пози;

• поставити кілька крапок на аркуші паперу, не рухаючи рукою і не напружуючи її, провести лінію зверху вниз (до себе) на максимально можливу відстань, п’ясть при цьому не рухається;

• покласти олівець на стіл, розслабити праву руку.

Усі завдання потрібно повторювати кілька разів у такій самій послідовності, щоб дитина не нудьгувала, можна змінювати колір олівця. Поступово батьки можуть ускладнювати вправи. Дитині корисно малювати різні фігури: овали, кола, півкола різних розмірів, оскільки в цьому процесі будуть задіяні передпліччя, п’ясть, пальці. Можна малювати «равлика»: почати з об’ємного завитка максимального розміру; далі, не відриваючи олівця, зменшувати розміри завитків і закінчити крапкою; «розкрутити равлика»: почати з крапки і поступово збільшити завитки до максимального розміру. Дитина має відчути, усвідомити та запам’ятати, що лінії креслять пальцями згори вниз (до себе), знизу вгору (від себе); ламані лінії, півкола, зиґзаґи – рухами пальців, п’ясті, передпліччя; дуги, овали великих розмірів, «равлики» – рухами пальців, п’ясті, передпліччя. Для розвитку координації рухів передпліччя, п’ясті й пальців батьки можуть пропонувати дітям малювати різнокольорові квадрати один в одному (від великого до крапки), кола (один в одному до крапки), квіти з пелюстками, прапорці, будинки тощо.(Організаційно- методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів: навчально-методичний посібник / За заг. ред. М.А. Порошенко та ін. – Київ : 2018. – 252 с.)

Вчитель-реабілітолог Базан В.А

Рекомендації щодо профілактики захворювання на COVID-19

  • Проводити наскрізне провітрювання приміщень та проведення вологих прибирань із використанням дезінфекційних засобів у приміщеннях;
  • не допускати до роботи осіб з ознаками інфекційного захворювання;
  • виділити приміщення для тимчасової ізоляції осіб з ознаками гострого респіраторного захворювання (в разі виявлення такої особи, вжити заходів для ізоляції від здорових осіб та негайно повідомити про випадок відповідний заклад охорони здоров’я);
  • обмежити масові заходи в закритих приміщеннях;
  • забезпечити необхідні умови для дотримання працівниками правил
    особистої гігієни (рукомийники, мило, одноразові рушники, серветки тощо);
  • проводити регулярну обробку рук спиртовмісним засобом та/або мити їх з милом;
  • забезпечити медичні пункти необхідними засобами та обладнанням (термометрами, бактерицидними випромінювачами, дезінфекційними та антисептичними засобами, засобами особистої гігієни та індивідуального захисту тощо);
  • дотримуватися правил респіраторної гігієни (при кашлі та чханні прикривати рот і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку в контейнер для сміття з кришкою і обробляйте руки спиртовмісним антисептиком або мийте їх водою з милом);
  • користуватися одноразовими масками при необхідності, проводити їх заміну, як тільки вони стануть вологими чи забрудняться.

Тримайтеся подалі від інших людей, якщо ви захворіли або одягайте одноразову медичну маску

  • Не відвідуйте навчальні кімнати та тримайтесь на відстані не менше 2 м від інших осіб до повного одужання.
  • Якщо у вас є сусіди по кімнаті, подивіться, чи можуть вони залишитися в іншому гуртожитку або з друзями, поки ви не видужаєте.
  • Підтримуйте зв’язок з медичною службою для студентів, вашими викладачами і друзями по електронній пошті, в текстових повідомленнях або по телефону.
  • Багато відпочивайте.
  • Пийте багато рідини – мінеральна не газована вода, чай. Якщо у вас є супутні хронічні захворювання або ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань, негайно зверніться до лікаря.

Дотримуйтесь дистанції

  • Люди, хворі на респіраторні захворювання, можуть поширювати вірус на інших людей на відстань до 1 м.
  • Респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19 дуже легко поширюються. Тримайтеся подалі від хворих людей.
  • У людей, які захворіли на респіраторну інфекцію, в т. ч. COVID-19, симптоми можуть бути відсутні. Вони можуть передати вірус іншим людям, навіть не знаючи, що вони хворі.
  • Намагайтеся не ділитися посудом із захворілими особами.
  • Уникайте місць, де збираються великі групи людей, таких як класи, концерти, фестивалі та спортивні заходи, особливо якщо ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань (наявні хронічні захворювання дихальної, серцево-судинної систем).
  • Намагайтеся брати участь в зборах або заняттях в онлайн режимі, щоб уникнути особистого контакту з людьми, які можуть бути хворі.

Зупинити поширення вірусів можливо, якщо виконувати кашльовий етикет

При кашлі або чханні прикривайте ніс і рот одноразовою серветкою, це допомагає попередити поширення вірусу через ваші руки та поверхні.

Викиньте використані серветки, а потім вимийте руки. Якщо немає можливості вимити руки, обробіть їх спиртовмісним антисептиком.

Рекомендовано носити одноразову маску для обличчя під час захворювання, щоб знизити ризик поширення хвороби іншим.

Мийте руки

Ретельно і часто мийте руки з милом і теплою водою.Якщо мило і тепла вода недоступні, використовуйте спиртовмісний антисептик для рук з вмістом спирту не менше 60%.

Не торкайтеся до своїх очей, носа або рота брудними руками. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь таких як клавіатура, мобільні телефони, керування телевізора, столи і дверні ручки.

Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся

  • Клавіатури, пульти телевізорів, мобільні телефони, столи та дверні ручки слід чистити часто і ретельно.

Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об’єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезінфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезінфікуючих засобів, на етикетці продукту.

Навчайте батьків, учнів і персонал щоденним профілактичним заходам, таким як перебування вдома під час хвороби (у разі легкої форми), прикривання рота під час кашлю чи чхання зігнутим ліктем, або краще одноразовою серветкою. Часто мити руки з милом.

  • Проінформуйте персонал про правила відпустки через хворобу.
  • Повідомте батькам про правила відвідуваності. Забезпечити додаткове навчання персоналу, яке включає:
    • навчання персоналу для забезпечення сталої роботи закладу на випадок, якщо люди захворіють і їм необхідно залишитися вдома;
    • відділення хворих людей від здорових і відправка хворих додому якомога швидше.

Включення профілактики респіраторних захворювань в роботу і планування вашого закладу

  • Зв’яжіться з місцевими органами виконавчої влади (департаментом освіти та охорони здоров’я), для написання або перегляду плану боротьби з респіраторними захворюваннями, включаючи COVID-19 для вашої спільноти.
  • Розробити план екстреного зв’язку для обміну інформацією з персоналом, батьками і учнями під час ускладнення епідемічної ситуації COVID-19.
  • Поділіться з персоналом планами по боротьбі з респіраторними захворюваннями, включаючи COVID-19.
  • Підтримувати гнучку політику відвідуваності і відпустки через хворобу для школярів і персоналу.
  • Визначте способи продовження навчання учнів, якщо школи будуть закриті протягом тривалого періоду часу (наприклад, плани уроків на дому електронна пошта).• При необхідності призначте окрему кімнату і транспорт для хворих школярів і персоналу.

 Рекомендації для батьків:

Ось кілька важливих кроків, щоб захистити себе і інших від зараження респіраторними вірусами:

  1. Тримати дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря)

Чому це важливо?

Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.

  • Тримати хворих і здорових дітей окремо

Уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, тримайтеся на відстані не менше 1 -2 м від хворих людей.

Шукати альтернативні способи участі дітей в зборах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу Чому це важливо?

Краплі, що містять вірус грипу, можуть переміщатися не менше ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє.

  • Навчіть своїх дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання

Переконайтеся, що ваші діти прикривають ніс і рот серветкою коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки.

Чому це важливо?

Прикривання носа і рота під час кашлю і чхання серветкою допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на ваших руках.

  • Навчіть дітей правильно мити руки

Переконайтеся, що ваші діти ретельно і часто миють руки з милом і водою.Якщо мило і вода недоступні, дайте їм дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук.

Навчіть їх, як важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей носа або рота.

Чому це важливо?

Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь і предметів, таких як столи і дверні ручки.

  • Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся

Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаються, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп’ютера, телефони і іграшки.

Чи видаляє мило і вода при очищенні респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2?

  • Так, застосування мила і води дозволяє ефективно очистити поверхі.
  • Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезінфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезінфікуючих засобів, на етикетці продукту.

Чому це важливо?

Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об’єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

Медична сестра Кардач Н.М.

«Фізичне виховання дітей в сім’ї»

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми роботи – від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту). Можна рекомендувати такі форми роботи з фізичної культури:

·  ранкова гігієнічна гімнастика;

·  ранкова спеціалізована гімнастика;

·  фізкультхвилинки;

·  заняття із загальної фізичної підготовки;

·  самостійні тренувальні заняття;

·  участь у змаганнях;

·  прогулянки (лижні, велосипедні, піші);

·  процедури для загартування;

·  туризм;

·  рухливі і спортивні ігри.

Дуже важливо займатися фізичною культурою з дітьми від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти заняття. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з

татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізичній культурі. Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять, перш за все, потрібно дотримуватися  принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, які стануть для неї необхідними. Тривалість домашнього заняття може бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то тривалість заняття доречно зменшити). Під  час  ранкової  гімнастики  найкраще  використовувати  легкі  і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хв. Протягом дня дитина повинна до і після сну побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-ти хвилинне фізкультурне заняття, виконавши вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять. У цей період є час для опанування акробатичними вправами, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – до 40 хвилин. Після  вечері  займатися  з  дітьми  фізичними  вправами  не рекомендується. Після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який  час  доби).  І  окрім  того,  після  фізичних  вправ  діти  важко засинають. Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою?  Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволення виконує нові завдання. Рідні  повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Якщо у дитини немає бажання займатися, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб у  подальшому створювати більш сприятливі умови. Чим  і як займатись?  Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання,  мету,  значення,  у  зв’язку  з  цим  вони  поділяються  на  п’ять основних груп. До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку. До  другої  групи  входять  вправи,  які  будуть  містити  елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкостіреакції  і  виконуються  зі  страхуванням.  Батьки  повинні  бути  дуже уважними  й  обережними,  щоб  забезпечити  повну  безпеку  під  час виконання  цих  рухів  (перекидання,  розгойдування  дитини,  висіння головою вниз тощо). Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг,  стрибки  тощо.  Для  проведення  ігор  необхідний  колектив:  дитина грається  з  батьками,  або  зі  старшими  братами  і  сестрами,  або  з однолітками. До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві  перешкоди  для  перелітання,  перестрибування  і  розгойдування (пролізти  під  стільцями,  перестрибнути  через  кубики,  перелізти  через ліжко). У цих вправах важливою є не точність виконання, а  швидкість пристосування до незвичних умов.

П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики. Правила безпеки, яких потрібно дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість:

1. Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя –  тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час  виконання  акробатичних  вправ  дорослий  повинен  оберігати хребет малюка від надмірного згинання, а голову – від невдалого повороту  або  удару.  Усі  захвати  повинні  ґрунтуватися  на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.

2. Нову  вправу  малюк  повинен  засвоювати  в  повільному  темпі  за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово  дитину  привчають  до  самостійного  виконання.  Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.

3. Вчіть  малюка  бути  уважним  на  заняттях,  щоб  він  самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці (килимку, траві).

4. У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1-2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька раз повторити вправу.

5. Тривалий вис на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно  навантажує  суглоби  й  увесь  плечовий  пояс.  Краще виконувати неповне висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна.  Із  тих  же  міркувань  не  потрібно  спонукати  дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).

6. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому  Ви  зможете  його  дістати.  Лише  після  засвоєння  лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.

7. Ніколи  не  використовуйте  для  змагань  вправи,  які  можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.

8. Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатися з  своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, спритними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

Вчитель-реабілітолог Базан В.А

Вчитель-логопед Ломако С.М

Поради батькам, що виховують у сім’ї

дитину з особливими освітніми потребами

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Практичний психолог Боричевська Т.І

КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя.
Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде карта вити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем .У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші – це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про. деякої затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія – це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато: затримка в розвитку мови, дислалія – відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія – часткове або повне відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія – труднощі у вимові звуків у зв’язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв’язок і ін . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов’язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.

 Для дітей з порушеннями мовлення 

Дитина, у якої спостерігається порушення мовлення, крім систематичних спеціальних занять з вчителем-логопедом, потребує постійних занять з розвитку органів артикуляційного апарату, мовлення, сприймання і розуміння мовлення оточуючих.

Змалку з дитиною слід постійно розмовляти, не спотворюючи вимову, оскільки діти схильні до наслідування.

До 2-х років дитина має вимовляти до 100 слів. У неї мають з’явитися перші короткі речення, втім можуть виникати і «власні» слова (які позначають ті чи інші предмети: няч – м’яч; бабака – собака тощо).

Батьки мають розширювати тематику спілкування, а не зводити його лише до побутових ситуацій. Слід говорити з дитиною про все, що ви бачите на прогулянці, описувати предмети і явища, які ви спостерігаєте, функції і якості окремих предметів, людей (їх вік, стать, у що одягнені), погоду, природу тощо.

Якщо дитина не вимовляє правильно окремі звуки, в неї все одно формується уявлення про правильну вимову звуків, побудову речень, інтонацію тощо. Порушення звуковимови у 5-річних дітей має стурбувати батьків і спонукати їх звернутися до фахівців.

Вправи та ігри для малюків

Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати.

Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.

Гра «Один – багато»

Дитині демонструють один предмет і поряд – кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об’єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка – квіти.

Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.

Об’єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.

Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.

Гра «Все гарненьке і маленьке»

У процесі гри діти навчаються утворювати слова (в цьому випадку – зменшувально-пестливі слова).

Для цього потрібні пари предметів (великих і маленьких), реальні об’єкти або малюнки. Їх розкладають на підлозі.

Дорослий: я великий, і буду вибирати великі предмети, а ти маленький – і вибиратимеш маленькі. Грають по-черзі, вибираючи предмети і називаючи їх.

Батьки мають кілька разів показати, як це робити.

Яблуко – яблучко, квітка – квіточка, ложка – ложечка, шапка – шапочка…

Казки і вірші для читання та інсценізації

Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько – дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них – «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.

В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам’ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.

Дихальні вправи

Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.

Кульки

Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.

Вода в роті

Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.

Шторм на морі

В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».

Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.

Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.

Тренування артикуляційного апарату

Вгадай, хто це?

Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).

Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.

Бублик-акробат

Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.

Малювання язиком

Вправа спрямована на зміцнення м’язів язика, розвиток гнучкості.

На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.

Другий варіант – виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.

Графічні вправи

Малюнки за крапками

Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.

Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).

Написання букв

Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру…», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).

Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав’язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.