СТОРІНКА ЛОГОПЕДА

Щоб відволікти дітей від війни🤗

Гра “Правда чи неправда?” Мета: розвиток слухомовленнєвої пам’яті, обсягу запам’ятовування.Завдання дитини: розглянути що/хто у кожної дитини, прочитати/послухати твердження, визначити прада це чи ні. Авторка Мар’яна Нестерук☺️

Як зацікавити дитину та мотивувати до виконання артикуляційних вправ👄👅

Дитина не хоче виконувати артикуляційні вправи? Часто дітям набридає щоденно одноманітно робити артикуляційну гімнастику перед дзеркалом. Та ще й буває важко всадити їх хоч на хвилину та зосередити під час виконання завдань. Як же зацікавити малечу та мотивувати до виконання артикуляційних вправ?Організаційні моменти артикуляційної гімнастики. Перед початком занять дорослий повинен сам ознайомитись з правилами артикуляційної гімнастики, з переліком артикуляційних вправ, особливостями їх виконання та потренуватись «на собі».Виконайте з дитиною невеличку зарядку. Розкажіть, що зарядку можна робити не лише зі своїми ручками, ніжками, а й з ротиком (губками, щічками, язичком) для того, щоб язичок був слухняним та чітко вимовляв усі звуки та слова.Перед розучуванням артикуляційних вправ слід ознайомити дитину з будовою органів артикуляційного апарату.Повідомте, що кожна вправа для ротика має свою назву (лопатка, хоботок, жабка тощо). Покажіть малюку картинки (або іграшки) з відповідним зображенням.Потренуйтесь виконувати вправи перед дзеркалом. Для початку показуйте вправу «на собі». Далі нехай малюк за вами повторить, дивлячись у дзеркало, потім виконає вправу без дзеркала. Якщо самостійно виконати вправу не вдається (наприклад, у дитини не виходить розтягнути губи в широку посмішку як у вправі «Жабка»), можна допомогти їй своїми пальцями (наприклад, покласти два пальці на кутики ротика і злегка розтягнути їх в обидва боки до досягнення правильного артикуляційного укладу).Переходити до логопедичних ігор можна лише після того, як дитина самостійно навчиться правильно, точно та в повному обсязі повторювати всі рухи, які ви їй показуєте перед дзеркалом.Мотиваційна логопедична граДомовтесь з дитиною пограти у таку логопедичну гру: щоразу, як дитина побачить предмет, назва якого збігається з назвою артикуляційної вправи, вона виконає її 5 або 10 разів (в залежності від можливостей, настрою, темпераменту дитини тощо). Рахувати зручно на пальцях однієї або двох рук – так дитина наглядно бачить, скільки ще разів їй залишилось виконати вправу. Виконуючи артикуляційні вправи, чергуйте напруження та розслаблення.Увага! Використовуйте іграшки, режимні моменти, прогулянки тощо для того, щоб обіграти артикуляційні вправи і мотивувати дитину до їх виконання.Варіанти виконання артикуляційних вправНа дитячому майданчикуЗібрались на прогулянку? Чудова нагода для відпрацювання артикуляційних вправ. По дорозі побачили будівельний майданчик? Пригадайте артикуляційну вправу для нижньої щелепи «Підйомний кран». Майданчик знаходиться за огорожею? Виконуємо вправу для губ «Парканчик». Ідете гратись у пісочницю? Вправа для язика «Лопатка» стане вам у нагоді. Готуєтесь з’їжджати з гірки та гойдатись на гойдалці? Налаштуватись вам допоможуть відповідні артикуляційні вправи для язика «Гойдалка» та «Гірка».У бабусіПриїхавши у гості до бабусі, не забудьте про такі корисні артикуляційні вправи для нижньої щелепи як «Міцний горішок». Також у нагоді стануть артикуляційні вправи для губ «Вареник», «Парканчик», «Зупини коня». Хочете попоїсти смачних ягід, пригадайте вправу для губ «Смачне варення». Йдете у ліс по гриби? Як же тут не потренуватись виконувати таку корисну вправу як «Грибочок»?Під час режимних моментівПротягом дня шукайте вдалу можливість та виконуйте такі вправи для язика: перед або після прийому їжі «Трубочка», «Смачне варення», «Чашечка»; у ванній кімнаті «Чистимо зубки», «Гребінець»; за нагоди «Годинник», «Барабан». Доречні артикуляційні вправи для губ: «Олівець», «Вареник» та для нижньої щелепи: «Шухляда».Під час ігор Усі діти полюбляють грати у піжмурки. У цю гру можна також пограти і з застосуванням артикуляційних вправ, а саме виконати артикуляційні вправи із заплющеними очима. Адже часто із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх. До виконання артикуляційних вправ слід поставитись із усією серйозністю. Адже для того, щоб дитина навчилась правильно вимовляти звуки рідної мови, часто буває достатньо старанно та регулярно проводити артикуляційну гімнастику, а також звертати увагу дитини на правильну вимову звука, тобто показувати його правильну артикуляцію.

«Скільки потрібно ходити до логопеда?» – часто запитують батьки . Жоден спеціаліст Вам не дасть прогнозу на тривалість та термін логопедичної роботи, якщо він професіонал!

Є ряд причин чому:

📎Все індивідуально, всі діти різні (банально, але це так)

📎Складність структури порушення мовлення, супутні захворювання і т.д.

📎Вік дитини

📎Фізіологічні можливості дитини (якість рухів язика, розвиток моторних навичок, координації)

📎Дотримання батьками всіх рекомендацій логопеда (виконання домашніх завдань, контроль мовлення)

📎Кваліфікація спеціаліста, його мотивованість та досвід роботи!

📎Медикаментозна підтримка при необхідності

📎Психологічний комфорт (довіра до спеціаліста, приємна обстановка приміщення, дорога до заняття тощо)

📎Частота занять ( чим частіше дитина відвідує заняття, тим ефективніші вони!) Заняття повинні бути РЕГУЛЯРНИМИ! ☘️Оптимальний варіант у більшості випадків – 2-3 заняття на тиждень.☘️ Більше – можна, менше-не можна. Щодня немає сенсу займатися з ЛОГОПЕДОМ, тому що дитина швидко перенасичується і пропадає мотивація! Однак, кожен день вдома закріплювати матеріал НЕОБХІДНО! ☝️☝️☝️ВИСНОВОК: Регулярні заняття з дитиною по 30-40 хвилин 2 рази на тиждень, з поясненнями та рекомендаціями батькам, виконанням домашніх завдань скорочують термін корекційної роботи в 5 разів. А це не лише Ваш час, а й гроші. ❗❗❗ І більшість досвідчених логопедів працюють саме так.❗❗❗

Вправи для розвитку голосу.

В логопедичній роботі необхідно проводити вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Потрібно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!») Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У.

Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки.

*Малюк і палець*

Дітки грудного віку досить часто смокчуть свій пальчик. Але іноді грудний вік проходить, а палець дитина продовжує смоктати. І на цю звичку далеко не всі батьки звертають увагу, а марно. Зазвичай ця звичка швидко проходить і не залишає ніяких наслідків, проте якщо дитина продовжує смоктати пальчик протягом тривалого часу можливі серйозні наслідки.

Через постійний тиск на нижню щелепу відбувається затримка її розвитку. Крім цього, коли язик не прилягає до піднебіння, у дитини формується зубний ряд не U-подібної форми, а V-подібної. Тому передні зубки виступають вперед (на картинці показано як саме). Дитина починає дихати ротом, а це загрожує цілим рядом проблем зі слизовою оболонкою рота. Крім дихання, порушується ще й жування, і вимова дитини.

Скажи? Повтори🙅

«Скажи: ведмедик!», «Повтори: це зайчик!», «Скажи! Повтори!». Як часто від батьків невербальної дитини можна почути ці слова? І їх можна зрозуміти, бо багато мам і тат думають, що ці чарівні слова спрацюють і вони пришвидшать той момент, коли дитина їх почує і почне говорити. Часто це призводить до того, що батьки починають опускати руки. Чи допоможуть ці слова розговорити дитину? Скоріше за все ні. А ось причиною виникнення мовного негативізму дитини стати можуть!

Дуже часто батьки запитують, якщо не говорити “скажи” і “повтори”, то як тоді? Що ж тоді робити? Що говорити?З чого слід починати? Звичайно ж, із мотивації і з зацікавленості дитини! Не бійтеся бути емоційними і дивувати.🎉🥳 Найпростіша порада. Беремо будь-яку іграшку або предмет, бажано першого типу складової структури (з двох відкритих складів). Наприклад, «со-ва». Запитуємо дитини: “Хто це?” Або “Кого я взяла? Хто у мене в руках?” Робимо паузу. Чекаємо відповіді дитини. Якщо дитина мовчить, відповідаємо самі: “Со-ва”. Обов’язково вводимо дієслова. Що робиш? “Мию, іду, несу» і т. д. Ще один чудовий варіант. Замість слів скажи і повтори вимовляємо слово-дію і виконуємо його разом з дитиною, або за допомогою іграшок. Наприклад, “ко-ти!” і покотили по підлозі м’яч; або “бі-жи!” і побігли разом з дитиною.

Ще одна порада. Сідаємо поруч з дитиною і граємо в іграшки самі! Не вимагаючи нічого повторити! Але говоримо доступними і легкими словами. Наприклад: “Це Міша. Міша йде. Міша топ-топ. Міша купається: буль- буль і т. д”.

Дихання – це все!

По-іншому і не скажеш, адже дихання – це життя. А ще це потужний інструмент, яким необхідно вміти правильно користуватися! Запропонуйте дитині уявити себе повітряною кулькою чи хом’ячком (вправа «Повітряна кулька»). Запропонуйте дитині лягти на підлогу і покласти руки на животик, уявивши, що замість животика повітряна кулька. Тепер повільно надуваємо кульку, тобто животик, а після того, як мама плесне в долоні (через 5 секунд), кульку здуваємо. Повторити цю вправу можна 5 разів, виконуючи разом з малюком. Вправа «Хом’ячок» дуже подобається дітям, адже вона проста й дуже весела. Запропонуйте малюкові зобразити хом’ячка, надувши щічки, і пройтися так 10 кроків. Відтак повернутися і ляснути себе долоньками по щічках, випустивши повітря. А потім пройти ще кілька кроків, дихаючи носом, ніби винюхуючи нову їжу для наповнення щічок. Повторіть кілька разів. Сміх і веселощі гарантовано.

Вправа «Квітка». Запропонуйте дитині уявити, що вона на поляні, вкритій квітами. Ось вона нюхає запашну квітку, вдих носиком. Видих ротиком зі звуком «а-а-а» як пахне квітка! Запропонуйте малюкові понюхати 4–5 квіточок. Бажаю вам і вашій дитині міцного здоров’я у поєднанні з веселими іграми.

Поговоримо сьогодні про АЛАЛІЮ.

Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку. В залежності від того які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слухові дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу дитини з сенсорною алалією, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці дитина може бути спокійною, спостережливою, багато лепетати. Тоді як в незнайомому місці вона або стає сильно збудженою (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованою. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання.

Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. Дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої та не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.

Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії, але в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде.

Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини з алалією повинні дуже серйозно ставитися до логопедичних занять, оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення. Логопедична робота має охоплювати всі сторони мовлення.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

Чи варто виконувати з дитиною гімнастику для пальчиків?

На кінчиках пальчиків дитини є нервові центри, тісно пов’язані з мовленнєвими зонами кори головного мозку. Масаж пальчиків, нанизування намистинок, закручування кришечок, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, ліплення – все це допоможе дитині розвинути як дрібні м’язи рук, так і мовлення в цілому. З дитиною доцільно виконувати такі вправи пальчикової гімнастики.Вправа “Гусачок” є найлегшою. Її можна виконувати навіть з дітьми раннього віку. Опис вправи: Передпліччя опущене вниз, кисть руки піднята на рівні плеча. Всі пальці зведені в пучку.

Прочитайте дитині віршик:

Сірий гусак,

Гордий гусак,

Шию свою

Витягає ось так.

Вправа “Кораблик” особливо подобається хлопчикам. Опис вправи: Обидві долоні поставлені на ребро на незначній відстані одна від одної. Мізинці притиснуті по всій довжині (ніби ківшик). Подушечки пальців обох рук з’єднані між собою. Великі пальці спрямовані вгору.

Прочитайте дитині віршик:

Ч-ч-чу! Ч-ч-чу!

Я по морю швидко мчу.

Пісеньку співаю,

Всіх вас покатаю.

Вправа “Пташенята” є цікавою та корисною для підготовки руки дитини до письма. Опис вправи: Обхопити лівою долонею всі пальці правої руки, залишивши вільними їх кінчики. Ворушити кінчиками вільних пальців правої руки.

Прочитайте дитині віршик:

– Ті-ті-ті, ті-ті-ті! –

Плачуть пташенята, –

Чому їстоньки так довго 

Не несе нам мати?

Варто пам’ятати, що пальчикова гімнастика забезпечує не лише емоційний контакт із дорослим, а й сприяє повноцінному розвитку мовлення.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями мовлення:

1. Дитина має не тільки добре чути мовлення оточуючих, але й бачити їх еталонну вимову;

2. Необхідно безперешкодно розташувати в полі зору дитини необхідні навчальні матеріали та зберігати наочність;

3. Якщо у дитини є проблеми, які пов’язані з ковтанням або слиновиділенням, і вона відчуває дискомфорт, слід створити умови для її комфортного розташування у приміщенні;

4. Перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає у тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам і т.д.);

5. Мотивувати дитину за допомогою створення позитивної атмосфери з опорою на її досвід та інтереси (улюблені мультики, ігри та ін.);

6. Пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконати з легкістю і отримати схвальну оцінку за їх виконання;

7. Продемонструвати на власному прикладі виконання завдання;

8. Не змушувати дитину виконувати завдання всупереч її бажанню, необхідно переключити її увагу на інший вид діяльності, і непомітно долучити знову, можливо, дещо змінюючи умови виконання;

9. Влаштовувати змагання, у яких непомітно навмисно «програвати», що сприятиме формуванню впевненості дитини у своїх силах;

10. Надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» та постійних виправлень;

11. Уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;

12. Визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання), важливою при цьому є участь дитини в загальній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання;

13. Створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно (у разі потреби, повторюючи сказане необхідну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами» (усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, опосередкованими, у вигляді навідних запитань), допомогою однокласників та ін.);

14. Постійно відмічати прогрес дитини, порівнюючи попередні й поточні досягнення самої дитини, коректно відноситись до дитини, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт таких: «говори зрозуміло/правильно», «можеш швидше?», «не вмієш, так і не треба» і т. д., замість них: «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати», «ой, як ти гарно вимовив це слово!» тощо);

15. Необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед всім колективом дітей: якщо дитина не має бажання відповідати, знаходячись у центрі уваги, дорослому не слід наполягати на такому виді діяльності і варто знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на запитання тощо).

Як зробити, щоб язичок дитини став „слухняним”?

Швидшому виробленню у дитини правильної артикуляції звуків сприяють вправи гімнастики для язичка. Спочатку спробуйте виконати вправи самі і тільки потім заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики дитину. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе дитині проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме зацікавленості дитини й досягненню нею найкращих результатів. Варто також читати дитині віршовані мініатюри, що сприятиме удосконаленню її вербальної пам’яті та розвитку мовлення в цілому.

Буде доцільним виконувати з дитиною такі вправи.

Вправа Парканчик сприятиме підготовці артикуляційного апарату дитини до вимови шиплячих звуків ([ч], [ш], [ж]).

Опис вправи: Зуби зімкнути; губи витягнути вперед. Утримувати таке положення протягом 10 секунд.

Прочитайте дитині віршик:

Зубки рівно-рівно в ряд,

Ніби дощечки стоять.

Збудував парканчикти –

ні проїхать, ні пройти!

Відкривай ворота –

ложка йде до рота,

із борщиком, із кашкою,

із маминою казкою!

Вправа Гірка допоможе дитині оволодіти свистячими звуками ([с], [с′2], [з], [з′], [ц], [ц′]).

Описвправи:Рот трохи відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх корінних зубів. Кінчиком язика впертися в нижні передні зуби. Утримувати під лічбу 10–15 секунд.

Прочитайте дитині віршик:

Люблять спускатися з гіркималята.

Їх не докличеться мама до хати.

Гіркою мій язичок вигинається,

Хай же із гірки цукерка спускається.

Гірка знаходиться в ротику-хаті,

Спокійна за доню цукерчина мати.

Вправа  “Дятлик” сприятиме появі у мовленні дитини звуків [р], [р′].

Опис вправи: Рот широко відкрити. Широкий язик підняти за верхні зуби. Торкаючись язиком альвеол, вимовляти: „д-д-д”.

Стежте, щоб працював тільки язик, а нижня щелепа не рухалася. Прочитайте дитині віршик:

Дятли в лісі стукали на сосні вгорі:

Д-д-д, д-д-д!

Стукали, все, цюкали по сухій корі:

Д-д-д, д-д-д!

Аж відлуння чулося в дальньому дворі:

Д-д-д, д-д-д!

Зверніться за допомогою до логопеда і він порадить, який саме комплекс спеціальних вправ для розвитку артикуляційної моторики необхідно виконувати.

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.

Чи потрібна дитині в ранньому віці консультація логопеда?

Кожна мама з нетерпінням чекає моменту, коли її маля нарешті скаже своє перше усвідомлене слово. Нехай це будуть традиційні «мама», «тато», «дай», але обов’язково чітко та зі змістом. У рік дитина вже готова до засвоєння азів рідної мови. Однак це зовсім не означає, що крихітка одразу почне говорити довжелезними фразами і використовувати в мовленні складні слова, наприклад «акваріум». Шлях до усвідомленого фразового мовлення зі складними словами досить довгий і тривалий.

         Часто батьки спілкуються з дитиною, не помічаючи – ЯК вона говорить, тому що їм важливіше – ЩО сказав малюк. До того ж батьки дуже звикають до мовлення своїх дітей, нехай навіть не зовсім правильного.

Однак коли дитина приходить до школи, до її мовлення висуваються зовсім інші вимоги. Навіть незначні недоліки у розвитку мовлення дитини можуть призвести до труднощів у навчанні, особливо в освоєнні процесів читання та письма. Тому, чим раніше виявлені проблеми у мовленні, тим раніше логопед може розпочати логопедичну роботу щодо їх подолання, і тим успішнішою буде ця корекційна робота.

Як же батькам самостійно виявити порушення в розвитку мовлення у малюка на самих ранніх стадіях?

         Якщо є сумніви щодо будь- якого аспекту мовлення, не зайвою буде консультація логопеда.

Логопедичне обстеження не завжди означає, що дитині потрібні будуть подальші систематичні заняття з логопедом.

У якому випадку слід не зволікаючи отримати консультацію логопеда?

  • Якщо вам не байдужий хід мовленнєвого розвитку вашої дитини.
  • Якщо вона часто повторює звуки та / або слова (заїкається).
  • Якщо її голос здається вам незвичайним / дивним.
  • Якщо її ігри та соціальна поведінка здаються неприйнятними.

Пам’ятайте, що порушення мовлення можуть бути пов’язані з проблемами слухового апарату. У цьому випадку вам треба буде відвідати фахівця з хвороб органів слуху.

Ви завжди можете звернутися за порадою і допомогою до логопеда.  Логопед навчить вас різним прийомам розвитку дитячого мовлення, значно поповнить та збагатить ваші знання про те, чим і як слід займатися з дитиною в різні вікові періоди її розвитку.

Логопед допоможе мамі оцінити стан мовленнєвого розвитку дитини та стан її основних психічних функцій. Якщо необхідно, фахівець розробить корекційний план допомоги дитині, навчить батьків доступним методам і прийомам корекції мовлення.

Всі малюки від природи дивовижні балакуни. Але головне завдання батьків та педагогів – навчити діток говорити правильно.