Навіщо і коли потрібні заняття з логопедом.

Діти не народжуються з готовою, правильно поставленою вимовою – лише поступово, пізнаючи світ, дитина вчиться складати слова і правильно їх вимовляти. На жаль, часто трапляються випадки пізнього розвитку мовлення або неправильного його формування, і в такому разі необхідні заняття з логопедом. Робота логопеда – це не тільки формування правильної вимови звуків та слів, але й розвиток уваги, мислення, пам’яті, тобто всіх складових, необхідних для освітнього процесу. Батьки повинні звернутись до логопеда за консультацією вже у дворічному віці дитини, адже тільки фахівець зможе виявити проблеми та скласти індивідуальну програму занять. Вважається, що потрібен логопед для дитини у разі невідповідності її розвитку нормам:

У віці одного року дитина, яка нормально розвивається, вимовляє і часто вживає 3-4 «лепетних» слова, цілком розуміє окремі слова і може співвіднести їх з конкретними предметами. У цьому віці дитина розуміє інструкції, які супроводжуються жестами (наприклад, «дай ручку», «не можна»). До двох років малюк може застосовувати речення з двох-трьох слів, чудово розуміє двоступеневу інструкцію (наприклад, «піди на кухню та принеси ложку»), його словниковий запас складає як мінімум 50 слів. Трирічний вік – це вміння складати слова в речення, застосовувати сполучники та прийменники. У цьому віці малюк має засвоїти і правильно вимовляти звуки «с», «з», «ц», «ш», «ж», «ч», «щ». Звуки «р/л» починають чітко вимовлятись до 5-6 років. При цьому дитина повністю засвоює повсякденний словник, вільно користується загальноприйнятими поняттями (одяг, овочі тощо). Хоча можлива перестановка звуків у словах, які важко вимовляються (наприклад, «екскаватор») – це вважається нормою.

За допомогою до вчителя – логопеда потрібно звернутися коли :
В 2 роки якщо Ваш малюк:
-не розуміє мовлення дорослих,
-не вимовляє ніяких звуків,
-не використовує звуконаслідування, не вимовляє окремих слів,
якщо мовленнєвий щоденник завели, а записати в ньому немає що.
В 3 роки, якщо Ваш малюк :
-не будує речень,
-якщо говорить на « своїй мові», якщо «каша в роті»,
-якщо не вимовляє звуків : а,о,у,і,и,е,б,п,м,т,д,н,г,к,х,в,ф,
Три роки це вік – коли відсутність мовлення чи низький рівень його розвитку впливають на 
формування мислення. Якщо вчасно не звернутися до фахівців,
 це може привести до затримки психічного розвитку дитини
В 4 роки, якщо Ваш малюк :
-не вимовляє звуки с, з, ц,
-пропускає чи переставляє місцями склади,
-не знає кольорів, плутає назви тварин, овочів, фруктів.
Чотири роки це вік – коли можна виправляти порушення звуковимови. 
Дитина готова уважно слухати і виконувати завдання, вона вже може контролювати власне мовлення. 
Але важливо виправляти не лише звуки, а при потребі, працювати над виправленням та 
розвитком  складової структури слів, 
словникового запасу, граматичним оформленням…
В 5 років, якщо Ваш малюк :
-не вимовляє звуки ш, ж, ч, щ
-робить помилки в закінченнях слів,
-не вміє переказувати,
відповідає на запитання одним словом.
П'ять років це вік – коли поступово поширюється словниковий запас, 
дитина може будувати розгорнуті речення і все менше плутає значення слів. 
Мовлення в 5 років вже подібне на «доросле» мовлення .
В 6 років, якщо Ваш малюк :
-не вимовляє звук р,
-не вміє визначити перший і останній звуки в слові,
-не може запам’ятати букви та вивчити алфавіт,
-не вміє розповідати,
-не знає пір року,
плутає «направо-наліво».
В шість років – це вік, коли дитина готовиться до навчання у школі. 
Мовленнєвий розвиток – один із важливих показників його готовності. 
Всі мовленнєві порушення бажано виправити до вступу у школу,
 щоб вони в майбутньому не заважали навчанню.  

Розвиток мовлення – важливий етап у житті дитини. Ось кілька простих способів його активізувати:

✅ Говоріть із дитиною – описуйте дії, коментуйте події, ставте запитання.

✅ Читайте книги – обговорюйте ілюстрації, переповідайте історії.

✅ Грайтеся – сюжетні ігри стимулюють мовлення та уяву.

✅ Співайте пісеньки та розповідайте віршики – це розвиває слух і артикуляцію.

✅ Заохочуйте висловлюватися – підтримуйте ініціативу дитини, навіть якщо вона говорить неправильно.

Регулярне спілкування та ігрова форма занять допоможуть дитині швидше заговорити!

Цілеспрямований видих – ключ до правильної звуковимови Чи знали ви, що якість мовлення значною мірою залежить від контролю видиху? Під час корекції звуковимови цілеспрямований видих відіграє вирішальну роль у формуванні чітких та дзвінких звуків.

Формування правильного повітряного струменя

Багато звуків, особливо свистячі (с, з, ц) і шиплячі (ш, ж, ч), потребують рівномірного та достатньо сильного повітряного струменя. Без цього вони звучать нечітко або спотворено.

Регуляція сили голосу

Контрольований видих дозволяє уникнути надмірної напруги голосових зв’язок, допомагаючи зробити мовлення плавним і природним.

Покращення темпу і ритму мовленняДостатня сила видиху дозволяє вимовляти слова рівномірно, без затримок та проковтування звуків.

Розвиток загальної дихальної витривалостіДихальні вправи допомагають дітям витримувати довші фрази без зупинки та браку повітря.Тренуючи правильний видих, вимова стає чіткішою, голос – дзвінкішим, а мовлення – виразнішим!

14 листопада кожного року світ відзначає Міжнародний день логопеда. Логопедія історично складалася як інтегративна галузь знань про психічну, конкретніше, мовленнєву діяльність людини, мовних механізмах, які забезпечують формування мовної комунікації в нормі та патології. У зв’язку з цим логопедія базується на неврології, нейропсихології та нейролінгвістиці, психології, педагогіки та ряду інших наук. Ці наукові дисципліни дозволяють логопедії науково обґрунтовувати механізми і структуру порушення мовлення, розробляти і використовувати науково обґрунтовані методи розвитку, виправлення і відновлення мовлення. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення; її відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи.

22 жовтня день підтримки людей із порушенням мовлення. Історії успіху.

Стівен Вільям Хокінг

Цей незвичайний чоловік відомий всім. У свої 20 років Хокінга повністю паралізувало, потім із-за невдалої операції на горлі він втратив здатність говорити. Щоб керувати своїм кріслом він всього лише рухає пальцями правої руки, ними ж він керує комп’ютером, який видає звуки мови – «говорить» за свого господаря. Все це не завадило Хокінгу стати відомим фізиком-теоретиком і астрофізиком, створити свою первинну теорію про чорні діри, а також отримати Нобелівську премію.

Крісті Браун

Знаменитий ірландський письменник, а також поет і навіть художник. В дитинстві він був хворий на церебральний параліч і не міг контролювати власні рухи і мову. Лікарі винесли сумний вердикт, вони вважали, що мозок хлопчика не зможе нормально функціонувати, але його мати не опустила руки, вона постійно з ним розмовляла, займалася з сином, намагалася його хоч чогось навчити. Та її незвичайні старання були винагороджені: Крісті зміг поворухнути лівою ногою в 5 років. Ця нога стала його засобом спілкування зі світом. З цієї зворушливої історії був знятий чудовий фільм «Моя ліва нога», який отримав велику кількість нагород на різних конкурсах.

Хелен Адамс Келлер

Відома американська письменниця, викладач і політична активістка. Вона стала першим в історії сліпоглухою людиною, хто зміг отримати ступінь бакалавра образотворчих мистецтв. Її чудовий викладач Енні Салліван змогла витягнути її з власної цілковитої ізоляції, і, незважаючи на абсолютну відсутність мови, навчила спілкуватися з оточуючими.

Правила спілкування з немовленнєвою дитиною1. Намагайтеся не вимагати від дитини мовленнєвої віддачі. Важливо не відлякати малюка наполегливим “кажи”, “повтори”, суворо виключіть ці вирази зі свого спілкування з дітьми.2.Не вимагайте від дитини повторення складних слів, не змушуйте кілька разів повторювати слово, що стало доступним для дитини. Подібні дії сприяють посиленню мовного негативізму дитини. Заохочуйте будь-який прояв мовленнєвої активності, при цьому демонструючи правильний зразок мови.3.Не фіксуйте увагу свою, дитини та оточуючих на тому, що вона не говорить. Ніколи не кажіть йому, що він не хоче або не може говорити. Хваліть за будь-яку її ініціативу, нехай і не мовного характеру.Більше говоріть із дітьми, озвучуйте всі дії. Наприклад, вихід на прогулянку супроводжується монологом дорослого:-Що ми дістали? – Шкарпетки. Що це? Шкарпетки. Що ми одягли? Шкарпетки і т.п.4.Назви предметів вимовляйте в уповільненому темпі, багаторазово проговорюються, дорослий виконує одночасно роль і того, хто запитує, і того, хто відповідає, тобто дається діалог-зразок. Промовляння використовується тільки в процесі дій із предметом. Просто так слова промовляти марно.5.Не слід задовольняти всі потреби дитини, не чекаючи будь-якого прояву прохання, якщо передбачати всі бажання дитини, не даючи їй хоча б криком, одним звуком висловити їх, у неї так і не з’явиться стимул заговорити. Якщо дитина висловила свої бажання за допомогою жестів чи міміки, обов’язково вербалізуйте її повідомлення.6.Для дітей із порушенням розуміння мови необхідно підкріплювати мову жестами, а також використовувати предмети або фотографії (у віці до 5 років – НЕ схеми) для поліпшення розуміння. Наприклад, якщо дитина злиться і хоче Вас вдарити (агресія часто супроводжує поведінку дитини, яка не розмовляє, і є природною реакцією, не можна забороняти дитині злитися, це посилить негативізм і ще більше знизить бажання говорити, але необхідно чітко окреслити межі можливого прояву злості), скажіть коротко: “Стоп! Битися не можна”, – і поставте перед дитиною подушку або крісло-мішок. Особливо в момент яскравої емоції необхідно стежити за мовленнєвим зразком, що подається дитині. Мовлення може з’явитися, зокрема, й на тлі негативної емоції, тому важливо не читати дитині нотацій, а говорити чітко та коротко. Якщо Ви хочете, щоб дитина почала збиратися на вулицю, коротко скажіть “Йдемо гуляти” і покажіть фотографію дитини на вулиці.7.Говоріть про те, що актуально для дитини в даний момент, бажано в той момент, коли активна перцептивна (пізнання через відчуття) або предметно-практична діяльність дитини.8.Не використовуйте різноманітний мовленнєвий матеріал до однакових ситуацій, дій і предметів. Використовуйте одну й ту саму мовленнєву форму, але показуйте різні типи одного й того самого явища чи предмета. Наприклад, на початкових етапах, і море, і річка, і вода в пляшці, і калюжа – будуть позначатися одним словом “вода”. Або під час навчання розуміння інструкцій, Ви будете говорити одне слово “Дмухай”, але дмухати дитина буде на свічки, які горять, пір’я, вату, воду у ванній, пелюстки квітів тощо.9.Не використовуйте метафори, слова в переносному значенні у спілкуванні з немовною дитиною. Будуйте речення за схемою “суб’єкт + дія + об’єкт”, наприклад: “кішка спить”, “я їм”.

ЩО ТАКЕ ІМПРЕСИВНЕ МОВЛЕННЯ? РІВНІ РОЗУМІННЯ ЗВЕРНЕНОГО МОВЛЕННЯ Мовлення – це процес добору та використання різних засобів мови для спілкування з іншою людиною. Мова є засобом спілкування, а мовлення – сам процес спілкування. Спочатку дитина вчиться розуміти звернене мовлення, а вже згодом починає говорити самостійно. Це основа імпресивного та експресивного мовлення. Різниця між імпресивним та експресивним мовленням зводиться до розуміння почутого та особистого висловлювання. Імпресивне мовлення передбачає слухання, розуміння, а експресивне – висловлювання. 5 рівнів розуміння мовлення1. НУЛЬОВИЙ – дитина зі збереженим слухом не сприймає мовлення оточуючих, не відкликається на ім’я, не розуміє і не виконує прохань.2. СИТУАТИВНИЙ – зазвичай дитина розуміє прохання побутового характеру, пов’язані з предметами щоденного використання, і відповідну дію. Наприклад: «Дай м’яч», «Йдемо гуляти» та інші. Часто прохання пов’язані зі ситуацією, і саме в ній дитина розуміє, що необхідно зробити. Якщо немає ситуації, то нема виконання.3. НОМІНАТИВНИЙ – дитина розуміє і знає лише іменники, але словник інших частин мови (наприклад, дієслів та прикметників) досить бідний.4. ПРЕДИКАТИВНИЙ – дитина знає багато дієслів, розрізняє значення декількох простих прийменників (постав НА коборку, У коробку, БІЛЯ коробки). Не розрізняє граматичні форми слова, тобто не може зрозуміти різницю між словами «корова-корови», «налий-вилий», «зайшов-вийшов».5. РОЗЧЛЕНОВАНИЙ – дитина має великий запас слів усіх частин мови та повністю розуміє усі граматичні компоненти мовлення. Як сформувати імпресивне мовлення?Завдання що пропонуються дітям з метою розвитку імпресивного мовлення можуть включати: 1. Виконання простих, а згодом і багатокрокових інструкцій (наприклад, «Візьми ляльку», «Дай татові м’яч», «Візьми свою іграшку та поклади її на стіл», «Встань, відсунь стілець, підійди до дверей та постукай»). 2. Відповіді на запитання для розуміння (хто/що/де/чому) на основі малюнка чи розповіді. Наприклад, «Хто розчісує/кого розчісує/чим розчісує?» або «Хто біг, кого зустрів, куди пішов?» 3. Збагачення словникового запасу іменниками(«Покажи яблуко, ключ, ліжко»), дієсловами («Покажи, хто іде, стрибає, летить, біжить, стоїть»), прикметниками («Покажи, що велике, холодне, жовте, тверде, високе»), прислівниками («Покажи, хто близько, далеко, вгорі, внизу»), прийменниками («Покажи, хто сидить на дереві, під деревом, за деревом, біля дерева») 4. Формування здатності розуміти та розрізняти граматичні форми («Покажи, де ложка, а де ложки» – множина іменників. «Покажи, де м’яч, а де м’ячик» – зменшено-пестливі слова. «Хто взуває туфлі, а хто взув?» – доконаний і недоконаний вид дієслів тощо) 5. Розвиток розуміння коротких розповідей, віршів, казок.

Формування активного мовлення дитини починається змовленнєвого наслідування,коли у неї вже є певний рівень розвиткуслухової уваги,пам’яті,сприймання,мовленнєвої моторики,розуміння мовлення.Це в нормі.А якщо дитина не говорить?З чого починати роботу з немовленнєвою дитиною?Як запустити цей процес?А починати потрібно з діагностики та запуску домовленнєвих навичок дитини, таких, як:Імітація.Візуальне сприймання.Слухове сприймання.Розуміння мовлення.Імітація — точне наслідування кого-небудь; відтворення чого-небудь.Імітація — дуже корисна навичка, яка значно пришвидшує процес навчання та сприяє соціалізації дитини.Зорове або візуальне сприйняття можна визначити як здатність сприймати інформацію, що досягає наших очей. Візуальна підтримка допомагає:краще запам’ятовувати інформацію,чіткіше виділяти важливу інформацію,знижувати тривогу і почуття невизначеності,розуміти правила, прояснювати абстрактні концепції,краще приймати зміни.Слухове сприймання – є надзвичайно важливим для дитини, адже куди б ми не пішли, нас всюди оточують звуки. Завдяки налагодженій роботі слухового аналізатора – мозок формує уявлення про навколишній світ.Розвиток слухового сприймання здійснюється в двох напрямках, а саме: сприймання немовленнєвих звуків (шумів),сприймання мовленнєвих звуків (розвиток фонематичного слуху).Розуміння мовлення – це співвіднесення певного предмета чи дії з конкретним словом. Дитина чує слово «чашка» і розуміє те, що це не машинка чи тваринка, а предмет посуду. Тому перш за все робота над розумінням мовлення має полягати у відпрацюванні у дитини асоціацій конкретного слова з конкретним предметом, дією чи явищем. Дуже важливо розуміти, що будь-які заняття – це потужна стимуляція мозку. Правильні заняття ніколи не зашкодять дитині

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ТА ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОТОРИКИ І УВАГИ 1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д. ); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет. ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ 1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив. 2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися. ВПРАВИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ, ФОРМИ, ВЕЛИЧИНИ 1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.4. Складання різних пірамідок.5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д. КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ НЕСПОКІЙНИХ ДІТЕЙ Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.4. Тихо встати і сісти.5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів). КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВІДПОВІДНОЇ ШВИДКОСТІ РУХІВ Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки. КОРЕКЦІЙНІ ІГРИ Гра «Що змінилось?»1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять. Гра «Маленька господиня» Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п. Ігри із будівельним матеріалом1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний. Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.3. Дитина будує за власним задумом. Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.(За інформацією Вікторії Конєвич)

• 

• 

• 

• 

Артикуляційні вправи для найменших

• 

• 

Вправи для покращення дикції

• 

• 

Чому ми виконуємо вдома артикуляційні вправи, але змін не бачимо? Такі запитання виникають у батьків, коли вони тривало займаються гімнастикою з дитиною, але результату чомусь нема.Отже, розберемо сьогодні основних 5 помилок під час виконання артикуляційних вправ.Швидкий темп виконання вправ ( Кожна вправа має свій темп, та має свою мету). Спостерігаються супутні рухи ( рухається голова, шия, руки..) Під час виконання усіх вправ рухається нижня щелепа, піджимаються губи. Виконання вправ без зорової опори (Використовуйте дзеркало будь-якого розміру, яке маєте вдома, щоб дитина мала змогу чітко бачити свої органи артикуляції) Виконання вправ навмання (Працювати потрібно над вправами не тими, що найбільше подобаються, а тими, що потрібні та підібрані логопедом індивідуально для вашої дитини). До цього пункту ще належить перехід до складних вправ, не оволодівши простими.

• 

Вправи для покращення дикції!

• 

• 

Поради  до всесвітнього Дня людей з вадами мовлення, який відзначається у всьому світі 22 жовтня ( Автор Оксана Яхній Розумна)

Якщо дитині 3 роки і мовлення ще нема.
Що робить?
Немає мовлення.
Загальні рекомендації для батьків з досвіду роботи.

Звичайно, покажіть дитину фахівцям.

Мова – спрощувати слова та інструкції.

Займатися фізичним розвитком дитини – моторикою та балансом, багато повзати різними способами, бігати, стрибати, ходити, лазити, спускатися сходами, використовувати тренажери та спортивне приладдя.

Якісно грати – це соціальний розвиток за віком.
Грати необхідно багато та якісно.
Спочатку це будуть просто імітація та наслідування дорослим.
Потім — складні сюжетно-рольові ігри.
Одне з важливих місць у такій грі – взаємодія з дорослим. Ви повинні виявити любов та інтерес до дитини.
Гра розвиває та викликає емоції.

Розвивати всі види сенсорики:
– нюх (нюхати та визначати на запах продукти, парфуми і т.п);
– зорове сприйняття (ігри з ліхтариками, кольоровими скельцями);
– для рук та тіла (масажі, пластилін, тісто, кінетичний пісок, гідрогелі, малювати на тілі різні фігури або прості предмети пальцями або піною для гоління), загортатися в ковдри;
– для балансу і просторового відчуття (батути, м’ячі, фітболи, гойдалки, платформи, що гойдаються і обертаються, гамак, балансир Більгоу, балансуючи сфери та подушки);
– слуху (слухати хорошу музику на хорошій апаратурі );
– смак (пробувати та розрізняти різну їжу на смак за консистенцією та температурою).

Багато батьків бувають здивовані а часом навіть налякані, коли пропонують показати дитину неврологу.

Давайте розберемося яким чином логопедія пов’язана з неврологією

та що може дати візит до цього фахівця.
Існує багато неврологічних проблем, які можуть впливати на розвиток мовлення. Ось кілька прикладів:
1. Розлади мовленнєвого розвитку: це порушення, які виникають внаслідок неврологічних проблем, які затримують розвиток мовлення. Наприклад, такі розлади, як дизартрія (порушення артикуляції звуків), дисфазія (порушення розвитку мовлення) та афазія (порушення мовлення, які виникають внаслідок ураження мозку), можуть впливати на розвиток мовлення.
2. Епілепсія: це неврологічне захворювання, яке може впливати на мовлення, особливо якщо епілептичні припадки відбуваються в зоні мовлення мозку. Епілепсія може викликати тимчасове зупинення мовлення, порушення зрозумілості мовлення та інші проблеми.
3. Дитячий церебральний параліч: це неврологічне захворювання, яке виникає внаслідок ураження мозку перед або під час народження. Це може впливати на моторний контроль, координацію м’язів та інші фактори, які впливають на мовлення.
4. Травма мозку: травма мозку може впливати на різні аспекти мовлення, включаючи артикуляцію, розуміння мовлення та виразність мовлення.
5. Наслідкові захворювання: деякі неврологічні захворювання, такі як м’язова дистрофія, гемофілія та інші, можуть впливати на розвиток мовлення.
Невролог може провести ряд тестів та обстежень, щоб встановити, чи є порушення нервової системи та як вони впливають на мовлення та комунікативні навички пацієнта.
Після цього логопед може розробити

індивідуальний план реабілітації та лікування для пацієнта на основі результатів обстеження та діагностики, проведених неврологом.

• 

Існують загальноприйняті та найбільш поширені вікові норми появи звуків.

Вік дитини: 1-2 роки.
– Голосні звуки [а], [o], [e].
– Приголосні звуки [п], [б], [м].

У мовленні дитини у віці 1-2 роки повинні бути ці звуки не лише ізольовано, а й у складах (Па-па, ба-ба).

Вік дитини: 2-3 роки.
– Голосні звуки [і], [и], [у].
– Приголосні звуки [ф], [в], [т], [д], [н], [т’], [д’], [н’], [г], [к], [х], [й].

Вік дитини: 3- 5 років

– Приголосні звуки [с], [з], [ц], [дз], [с’], [з’], [ц’], [дз’], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].

Протягом даного вікового періоду в дитини в нормі зникає пом’якшення звуків. Звуковимова стає чіткішою та зрозумілішою для оточуючих.

Вік дитини: 5 – 6 років.

– Приголосні звуки [л], [л’], [р], [р’].

У цьому віці дитина вже може виділити місце звука у слові: на початку, всередині, вкінці. Мовлення стає інтонаційно збагаченим та без лексико-граматичних помилок.

Важливо! До початку навчання у школі дитина повинна оволодіти чіткою звуковимовою усіх звуків. Висловлювання повинні бути повними та без грубих граматичних помилок.

Також варто пам’ятати, що поява звуків у дітей має індивідуальний характер, то ці норми можуть варіюватися. Якщо дитина не вимовляє ті чи інші звуки, то першим Вашим завданням буде з’ясувати в чому ж причина і чи це відповідає нормі. Якщо ж Ви маєте сумніви щодо того, чи відповідає розвиток мовлення дитини віковим показникам – краще зверніться на консультацію до спеціаліста.

Порушення складової структури слова – характеризується труднощами у вимові слів складного складового ряду (порушення порядку складів у слові, пропуск, заміна або додавання нових складів чи звуків).

Порушення складової структури слова проявляється:

• плутанням звуків і складів у словах (не «молоко», а «лямоко»);
• пропуском складів у словах (не «вода», а «да»; не «танк», а «так»; не «машина», а «сина»);
• заміною складів (не «машина», а «патина»; не «собака», а «бакака»).

Вікові норми формування складової структури слова у дітей:

• 1 р. 3 міс. – 1 р. 8 міс. – дитина часто відтворює один склад почутого слова (часто наголошений) чи два однакових склади: ту-ту, ка-ка;
• 1 р. 8 міс. – 1 р. 10 міс. – відтворює 2-складові слова; в 3-складових словах часто пропускає один із складів: моко (молоко);
• 1 р. 10 міс. – 2 р. 1 м. – в 3-складових словах інколи все ще пропускає склад, найчастіше той, що перед наголошеним; може скорочувати кількість складів у 4-складових словах;
• 2 р. 1 міс. – 2 р. 3 міс. – в багатоскладових словах часто пропускає склад перед наголошеним, інколи префікс: викидати (кидати);
• 2 р. 3 міс. – 3 р. – складова структура майже не порушується, найчастіше в рідковживаних словах.
• Якщо ці вікові порушення до трьох років не зникають з мовлення дитини, а навпаки, стають більш вираженими, набувають стійкого характеру – необхідно звернутись за консультацією до логопеда

Логопедична допомога під час дистанційного навчання

Під час тривалого дистанційного навчання пізнавальна активність учнів знижена, емоційний стан як дітей, так і дорослих у постійній напрузі, але вчитися та працювати потрібно продовжувати навіть у таких надзвичайних умовах. Під час дистанційної роботи з дітьми-логопатами завдання повинні бути досить конкретні, змістовні та зрозумілі учням і їх батькам. Обов’язкове дотримання головних принципів педагогіки: від простого та складного та доступність. Для відмінної комунікації , передача думки мовлення повинно бути чітким та естетичним. Логопедичний вплив, а саме навчання, виховання, корекція, адаптація,  профілактика мовленнєвих порушень здійснюється під час всього дистанційного навчання. Логопедична робота здійснюється з використанням різних методів, серед яких умовно виділяють наочні, словесні та практичні. Словесні методи застосовуються під час дистанційного навчання у поєднанні з наочними методами, які спрямованні на збагачення змістовної сторони мовлення і забезпечують взаємодію двох сигнальних систем. Практичні методи допомагають у формуванні та закріпленні мовленнєвих навичок за допомогою тренувальних вправ. Ефективність цих методів значно зростає якщо використовувати у контексті цікаві для учнів-логопатів видів діяльності. Важливо, щоб учні до дистанційного заняття були чітко налаштовані та підготовленні заздалегідь: організація робочого місця, налаштування технічних засобів та емоційно-психологічна підготовка. Для вирішення цього важливого питання допомагають батьки учнів. Короткі бесіди, нейрогімнастичні вправи до початку логопедичних занять допомагають учням з недоліками у мовленнєвому розвитку самоорганізуватися на процес навчання. Можна порекомендувати такі нейрогімнастичні вправи: «Кулак – ребро – долоня». «Кулак – ребро», «Кулак – долоня» з використанням шаблонів геометричних фігур (овал, коло, прямокутник). «Ніс – підлога – стеля» (рух вказівного пальця). «Вуха – ніс» (рух двох вказівних пальців). «П’ята – долоня – коліно – лікоть» (динамічний танок) «Букви та  рухи» (називати букви та піднімати ліву (праву) руку за інструкцією – шифровкою, наприклад: А (л), О (п), Ф (п) …). При наявності технічних можливостей найпоширеніші види технологій: Заняття в режимі онлайн (закриті групи, різні платформи). Присутність батьків обов’язкова. Логопедичні групи можна ділити на підгрупи. Відео та аудіозаписи. Електронні матеріали, які потрібно надсилати батькам. Якщо технічні можливості дітей обмеженні телефонним спілкуванням та консультація проводиться по телефону. Під час можливості очно- дистанційного навчання, батькам учнів-логопатів можна пропонувати надруковані докладні покрокові інструкції, матеріали, і вони вдома займаються з  дітьми. Під час дистанційного навчання обов’язково присутній зворотній зв’язок: Бесіда з батьками учнів-логопатів про результати. Відео епізоди роботи з дитиною. Фото виконаних тренувальних вправ (письмові роботи учнів). Вчитель – логопед під час дистанційного навчання веде постійних пошук та створення практичного матеріалу (презентації, онлайн-ігри, практичні завдання) для роботи з учнями – логопатами. Така робота вимагає нового підходу, значних зусиль, терпіння, гнучкості та системності. Однак, попри вимушену необхідність дистанційного навчання, не варто недооцінювати використання традиційних форм співпраці вчителя – логопеда з учнями – логопатами та батьками. Доцільно, при можливості, вміло поєднувати їх з наступними інноваційними технологіями в онлайн – режимі. Неримовані вірші як засіб розвитку мовлення молодших школярів – «п’ять рядків»: Перший рядок – іменник. Другий рядок – прикметники, які  описують поданий предмет. Третій рядок – дієслова, які описують дію в межах теми. Четвертий рядок – це фраза, яка показує власне відношення до теми. П’ятий рядок – це слова – асоціації до поданого іменника. Піктограми – вираження думки через знаки та символи. Учням це цікаво і зрозуміло. Вони із задоволенням складають речення за поданою піктограмою та створюють свої піктограми. Створення образу слова – дослідження  слова від звучання звукового аналізу до особистого значення для дитини. Ланцюжок має такий вигляд: слово – звуки (склади) – слова – образ слова. Письмовий приклад: Пляж – пісок – літо – яскраво – жовтий Використання інтелектуальних карт при вивченні граматичного та лексичного матеріалу. Робота з такими картами дозволяє чітко та швидко розібратися в змісті теми, запам’ятати достатню кількість інформації. Використання запропонованих рекомендацій сприяє підвищенню адаптивних можливостей учнів – логопатів та допомагає впоратись з порушеннями мовлення під час дистанційного навчання.

Стан м’язів апарату артикуляції

Ключовим моментом у дослідженні апарату артикуляції є визначення м’язового тонусу. Він може бути нормальним, підвищеним (гіпертонус) та зниженим (гіпотонус). При нормальному тонусі м’язи м’які, пружні, еластичні, безболісні.

Порушення артикуляційної моторики можуть виражатися у різних порушеннях м’язового тонусу.

1. При гіпертонусі відзначається спастичність м’язів артикуляції. М’язи напружені, іноді болючі. Внаслідок постійного підвищення тонусу в мускулатурі язика, губ, в лицьовій та шийній мускулатурі відзначаються такі зміни: язик напружен, відтягнут дозаду, спинка його вигнута, піднята вгору, кінчик язика не виражений. Напружена спинка язика піднята до твердого піднебіння, що дає палаталізацію звуків.

Підвищення м’язового тонусу в круговому м’язі рота призводить до спастичної напруги губ, щільного змикання рота. Активні рухи при цьому обмежені. Підвищення м’язового тонусу в м’язах обличчя та шиї ще більше обмежують довільні рухи в апараті артикуляції.

2. При гіпотонусі — м’язи мляві, надмірно м’які, повислі: язик розпластаний у ротовій порожнині, губи мляві, відсутня можливість їх щільного змикання. Особливістю артикуляції при гіпотонії є назалізація, коли гіпотонія м’язів піднебіння перешкоджає достатньому руху піднебінної фіранки вгору і притискання до задньої стінки зіва. Струмінь повітря виходить через ніс, а струмінь повітря, що виходить через рот, дуже слабкий.

Порушується вимова звуків п, п, б, б, т, ть, д, дь, спотворюється артикуляція ш, ж, утруднено пом’якшення приголосних.

3. Дістонія – мінливий характер м’язового тонусу: у спокої – низький, при спробах говорити – тонус різко наростає. Характерною особливістю цих порушень є їх динамічність, мінливість спотворень, замін та пропусків звуків.

Стан тонусу м’язів є вихідною точкою (критерієм) під час виборів прийомів масажу.

КОРОТКА ВУЗДЕЧКА ЯЗИКА У ДІТЕЙ

«Що робити, якщо у моєї дитини коротка під’язикова зв’язка (вуздечка)? Підрізати її чи ні?»

Під’язикова зв’язка (вуздечка) – це розташована в порожнині рота складка слизової оболонки, продовження середньої лінії язика.Як батькам можна перевірити, коротка вуздечка у дитини чи ні? Для цього попросіть дитину підняти язик за верхні передні різці і тримати рот відкритим. Відстань між верхніми і нижніми передніми різцями дорівнює відстані 2х пальчиків дитини, поставлених паралельно губам, один над одним. Також при присмоктуванні язика до піднебіння вона буде відтягувати кінчик на себе. При висунутому вперед язиці видно роздвоєння його кінчика.При візуальному огляді порожнини рота також можна оцінити довжину вуздечки. У новонародженої дитини цей показник більше 8 мм. У віці 5 років довжина вуздечки повинна бути більше 17 мм.Укорочену вуздечку язика помічають найчастіше неонатологи і логопеди.У першому випадку проблема виявляється, коли дитина знаходиться ще в пологовому будинку, тому що утруднене нормальне харчування, правильне смоктання грудей. Іноді це призводить до того, що малюк помітно відстає в рості і вазі від однолітків. Тому відразу після народження лікарі обов’язково оглядають порожнину рота дитини, і в разі проблем, вуздечку підрізають.У другому випадку, коли дитину направляє логопед, укорочена вуздечка є причиною неправильної вимови деяких звуків, а в деяких випадках робить їх вимову неможливою. Тобто укорочена вуздечка може являтися причиною механічної дислалії. В даному випадку утруднені (або неможливі) рухи язика, оскільки занадто коротка вуздечка не дає йому можливості високо підніматися. Дитині важко висовувати язик, при відкритому роті вона не може дотягнутися кінчиком язика до верхніх різців. При цьому страждає вимова так званих звуків верхнього підйому язика і найбільш часто порушується вимова групи шиплячих і сонорних звуків ([Л] [Л`] [Р] [Р`]).Залежно від наявності ознак укорочення і довжини вуздечки визначають ступінь обмеження функції язика: легкий ступінь (довжина вуздечки більше 15 мм), середній ступінь (довжина вуздечки менше 15 мм) важкий ступінь (довжина вуздечки 0-10 мм). Саме це визначає метод корекції даної анатомічної особливості. Показанням до операції з підрізання короткої вуздечки язика є важкий та середній ступінь обмеження рухливості язика. При легкому ступені проводиться розтягування короткої вуздечки язика за допомогою артикуляційних вправ під контролем логопеда. Нижче наведемо вправи, які можуть використовуватися для розтягування короткої вуздечки язика. Розтягувати вуздечку можна починати вже з раннього віку.Для цього використовуємо такі ігрові вправи: – «Оближи блюдце, як кошеня» – «Оближи варення» (з верхньої губи, з нижньої губи) – «Дотягнися язичком до носика (до підборіддя)» – «Гойдалки» (кінчик язика спочатку тягнемо до носа, потім до підборіддя, чергуючи вгору-вниз) – «Конячка» (посміхаючись, клацати язичком) – «Барабан» (відкрити рот і барабанити язичком в горбки за верхніми зубами, вимовляючи звук Д-Д-Д; при цьому рот не закривати, стукати спочатку повільно, а потім збільшуючи темп).

• 

• 

• 

ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ.

Якщо коротко, то фонематичне сприйняття – це здатність дитини розпізнавати, обдумувати й обробляти звуки усного мовлення (здатність сприймати звуковий склад слова) і відтворювати його. Не секрет, що наша мова починається саме зі слуху! Для того, щоб почати говорити, дитина повинна вміти зосереджуватися на звуку, виділяти його особливості та основні характеристики (висота, сила, тембр, темп). Розуміти мовлення дитина починає через аналіз та впізнавання мовних звуків. А немає розуміння – немає мовлення. Висновок – без слуху та роботи над фонематичним сприйняттям ніяк!З дітьми від 4 років і старше робота над фонематичним сприйняттям теж обов’язкова! При порушенні звуковимови логопед завжди працює над фонематичним сприйняттям. Дуже часто саме порушення фонематичного сприйняття є причиною спотворення чи заміни звуків, порушення складової структури слова та навіть граматики! У практиці таких дітей стає дедалі більше. Тут принцип такий: “Як чую, так і вимовляю”. Якщо Ви не помітити ці порушення у дошкільному віці, то вони переростають у шкільні труднощі: читання та письмо! Дуже важлива тема, про яку не так часто говорять! Ми всі любимо тему запуску мовлення та постановки звуків. Але ні те, ні інше неможливо без роботи над фонематичним сприйняттям.Пропоную Вам декілька ідей для роботи над фонематичним сприйняттям Відтворюємо ряд складів зі зміною наголосу на складу: БА-БА-БА‘; ТА-ТА‘-ТА; Відтворити поєднання складів: МУ-МИ-МA; HO-HA-HУ; Відтворити склади, що мають різні приголосні звуки: ТА-КА-ПА; БА-КА—ДА;Відтворити склади, що мають відмінності по твердості-м’якості: МА-МЯ; БА-БЯ;Відтворити поєднання складів із загальним збігом двох приголосних звуків та різними голосними: ПТА-ПТО ПТУ-ПТИ; Гра «Чутливі вушка». Якщо дорослий вимовляє однакові склади, то дитина ляскає. Якщо різні, то тупає. Наприклад, па-так, па-па, ка-га, га-га, фа-ва, ва-ва, да-да.

Автор “Логоманія”

Як Ви думаєте, що ми запитуємо в першу чергу, коли на діагностику записується мама дитини, що не говорить? В першу чергу, уточнюємо вік дитини, звичайно, а друге питання завжди стосується рівня розуміння мовлення. Чи відгукується дитина на ім’я? Чи знає назви улюблених іграшок, предметів побуту, елементів одягу? Чи розуміє прості вказівки? Чи розуміє інструкції, які складаються з двох дій? Батьків часто ці питання вводить у ступор. Адже в нестачі імпресивного словника найчастіше і криється причина затримки мовного розвитку, або повної відсутності мовлення! Дитина, яка не розуміє прості інструкції, не знає назви основних дієслів-дій – говорити фразами не буде!!! Виняток діти з сенсорною алалією, але тоді ми маємо перед собою дитину, яка говорить ехолаліями та «мовними штампами». Щоб вивести дитину на рівень навіть простої фрази, у словниковому запасі дитини повинні бути не тільки назви знайомих предметів (іменники), але і дієслова (дієслова у наказовому способі). Спробуйте скласти навіть найпростішу фразу, використовуючи лише іменники. А от якщо додати хоча б кілька дієслів-дій, вже можна почути бажане (просту фразу).

А тепер рівні розуміння мовлення

нульовий: дитина із збереженим слухом не сприймає мову оточуючих, іноді реагує на своє ім’я, рідше на інтонацію заборони або похвали;

ситуативний: розуміє прохання, зв’язані з предметами загального вжитку, знає імена близьких і назви своїх іграшок, може показати частини тіла у себе, у батьків, у ляльки, але не розрізняє за словесним проханням зображення предметів, іграшок, добре знайомих йому в побуті;номінативний: добре орієнтується в назвах предметів, зображених на окремих малюнках, але важко орієнтується в назвах дій, зображених на сюжетних картинках (іде, сидить, читає і т.д.), взагалі не розуміє запитань (чим?, кому?, з ким? і т.д.);

предикативний: знає багато назв дій, легко орієнтується в питаннях непрямих відмінків, поставлених до об’єктів дій, зображених на сюжетних картинках, розрізняє значення декількох прийменників (поклади на коробку, в коробку, біля коробки), не розрізняє граматичних форм слів;

розрізнений: розрізняє зміну значень слів (стіл-столи, іграшка-іграшки, прилетіли-полетіли). ( З мережі Інтернет)

• 

Щоб відволікти дітей від війни

Гра “Правда чи неправда?” Мета: розвиток слухомовленнєвої пам’яті, обсягу запам’ятовування.Завдання дитини: розглянути що/хто у кожної дитини, прочитати/послухати твердження, визначити прада це чи ні. Авторка Мар’яна Нестерук

• 

• 

• 

• 

• 

Як зацікавити дитину та мотивувати до виконання артикуляційних вправ

Дитина не хоче виконувати артикуляційні вправи? Часто дітям набридає щоденно одноманітно робити артикуляційну гімнастику перед дзеркалом. Та ще й буває важко всадити їх хоч на хвилину та зосередити під час виконання завдань. Як же зацікавити малечу та мотивувати до виконання артикуляційних вправ?Організаційні моменти артикуляційної гімнастики. Перед початком занять дорослий повинен сам ознайомитись з правилами артикуляційної гімнастики, з переліком артикуляційних вправ, особливостями їх виконання та потренуватись «на собі».Виконайте з дитиною невеличку зарядку. Розкажіть, що зарядку можна робити не лише зі своїми ручками, ніжками, а й з ротиком (губками, щічками, язичком) для того, щоб язичок був слухняним та чітко вимовляв усі звуки та слова.Перед розучуванням артикуляційних вправ слід ознайомити дитину з будовою органів артикуляційного апарату.Повідомте, що кожна вправа для ротика має свою назву (лопатка, хоботок, жабка тощо). Покажіть малюку картинки (або іграшки) з відповідним зображенням.Потренуйтесь виконувати вправи перед дзеркалом. Для початку показуйте вправу «на собі». Далі нехай малюк за вами повторить, дивлячись у дзеркало, потім виконає вправу без дзеркала. Якщо самостійно виконати вправу не вдається (наприклад, у дитини не виходить розтягнути губи в широку посмішку як у вправі «Жабка»), можна допомогти їй своїми пальцями (наприклад, покласти два пальці на кутики ротика і злегка розтягнути їх в обидва боки до досягнення правильного артикуляційного укладу).Переходити до логопедичних ігор можна лише після того, як дитина самостійно навчиться правильно, точно та в повному обсязі повторювати всі рухи, які ви їй показуєте перед дзеркалом.Мотиваційна логопедична граДомовтесь з дитиною пограти у таку логопедичну гру: щоразу, як дитина побачить предмет, назва якого збігається з назвою артикуляційної вправи, вона виконає її 5 або 10 разів (в залежності від можливостей, настрою, темпераменту дитини тощо). Рахувати зручно на пальцях однієї або двох рук – так дитина наглядно бачить, скільки ще разів їй залишилось виконати вправу. Виконуючи артикуляційні вправи, чергуйте напруження та розслаблення.Увага! Використовуйте іграшки, режимні моменти, прогулянки тощо для того, щоб обіграти артикуляційні вправи і мотивувати дитину до їх виконання.Варіанти виконання артикуляційних вправНа дитячому майданчикуЗібрались на прогулянку? Чудова нагода для відпрацювання артикуляційних вправ. По дорозі побачили будівельний майданчик? Пригадайте артикуляційну вправу для нижньої щелепи «Підйомний кран». Майданчик знаходиться за огорожею? Виконуємо вправу для губ «Парканчик». Ідете гратись у пісочницю? Вправа для язика «Лопатка» стане вам у нагоді. Готуєтесь з’їжджати з гірки та гойдатись на гойдалці? Налаштуватись вам допоможуть відповідні артикуляційні вправи для язика «Гойдалка» та «Гірка».У бабусіПриїхавши у гості до бабусі, не забудьте про такі корисні артикуляційні вправи для нижньої щелепи як «Міцний горішок». Також у нагоді стануть артикуляційні вправи для губ «Вареник», «Парканчик», «Зупини коня». Хочете попоїсти смачних ягід, пригадайте вправу для губ «Смачне варення». Йдете у ліс по гриби? Як же тут не потренуватись виконувати таку корисну вправу як «Грибочок»?Під час режимних моментівПротягом дня шукайте вдалу можливість та виконуйте такі вправи для язика: перед або після прийому їжі «Трубочка», «Смачне варення», «Чашечка»; у ванній кімнаті «Чистимо зубки», «Гребінець»; за нагоди «Годинник», «Барабан». Доречні артикуляційні вправи для губ: «Олівець», «Вареник» та для нижньої щелепи: «Шухляда».Під час ігор Усі діти полюбляють грати у піжмурки. У цю гру можна також пограти і з застосуванням артикуляційних вправ, а саме виконати артикуляційні вправи із заплющеними очима. Адже часто із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх. До виконання артикуляційних вправ слід поставитись із усією серйозністю. Адже для того, щоб дитина навчилась правильно вимовляти звуки рідної мови, часто буває достатньо старанно та регулярно проводити артикуляційну гімнастику, а також звертати увагу дитини на правильну вимову звука, тобто показувати його правильну артикуляцію.

• 

• 

• 

«Скільки потрібно ходити до логопеда?» – часто запитують батьки . Жоден спеціаліст Вам не дасть прогнозу на тривалість та термін логопедичної роботи, якщо він професіонал!

Є ряд причин чому:

Все індивідуально, всі діти різні (банально, але це так)

Складність структури порушення мовлення, супутні захворювання і т.д.

Вік дитини

Фізіологічні можливості дитини (якість рухів язика, розвиток моторних навичок, координації)

Дотримання батьками всіх рекомендацій логопеда (виконання домашніх завдань, контроль мовлення)

Кваліфікація спеціаліста, його мотивованість та досвід роботи!

Медикаментозна підтримка при необхідності

Психологічний комфорт (довіра до спеціаліста, приємна обстановка приміщення, дорога до заняття тощо)

Частота занять ( чим частіше дитина відвідує заняття, тим ефективніші вони!) Заняття повинні бути РЕГУЛЯРНИМИ! Оптимальний варіант у більшості випадків – 2-3 заняття на тиждень. Більше – можна, менше-не можна. Щодня немає сенсу займатися з ЛОГОПЕДОМ, тому що дитина швидко перенасичується і пропадає мотивація! Однак, кожен день вдома закріплювати матеріал НЕОБХІДНО! ВИСНОВОК: Регулярні заняття з дитиною по 30-40 хвилин 2 рази на тиждень, з поясненнями та рекомендаціями батькам, виконанням домашніх завдань скорочують термін корекційної роботи в 5 разів. А це не лише Ваш час, а й гроші. І більшість досвідчених логопедів працюють саме так.

• 

Вправи для розвитку голосу.

В логопедичній роботі необхідно проводити вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Потрібно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!») Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У.

Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки.

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

*Малюк і палець*

Дітки грудного віку досить часто смокчуть свій пальчик. Але іноді грудний вік проходить, а палець дитина продовжує смоктати. І на цю звичку далеко не всі батьки звертають увагу, а марно. Зазвичай ця звичка швидко проходить і не залишає ніяких наслідків, проте якщо дитина продовжує смоктати пальчик протягом тривалого часу можливі серйозні наслідки.

Через постійний тиск на нижню щелепу відбувається затримка її розвитку. Крім цього, коли язик не прилягає до піднебіння, у дитини формується зубний ряд не U-подібної форми, а V-подібної. Тому передні зубки виступають вперед (на картинці показано як саме). Дитина починає дихати ротом, а це загрожує цілим рядом проблем зі слизовою оболонкою рота. Крім дихання, порушується ще й жування, і вимова дитини.

Скажи? Повтори

«Скажи: ведмедик!», «Повтори: це зайчик!», «Скажи! Повтори!». Як часто від батьків невербальної дитини можна почути ці слова? І їх можна зрозуміти, бо багато мам і тат думають, що ці чарівні слова спрацюють і вони пришвидшать той момент, коли дитина їх почує і почне говорити. Часто це призводить до того, що батьки починають опускати руки. Чи допоможуть ці слова розговорити дитину? Скоріше за все ні. А ось причиною виникнення мовного негативізму дитини стати можуть!

Дуже часто батьки запитують, якщо не говорити “скажи” і “повтори”, то як тоді? Що ж тоді робити? Що говорити?З чого слід починати? Звичайно ж, із мотивації і з зацікавленості дитини! Не бійтеся бути емоційними і дивувати. Найпростіша порада. Беремо будь-яку іграшку або предмет, бажано першого типу складової структури (з двох відкритих складів). Наприклад, «со-ва». Запитуємо дитини: “Хто це?” Або “Кого я взяла? Хто у мене в руках?” Робимо паузу. Чекаємо відповіді дитини. Якщо дитина мовчить, відповідаємо самі: “Со-ва”. Обов’язково вводимо дієслова. Що робиш? “Мию, іду, несу» і т. д. Ще один чудовий варіант. Замість слів скажи і повтори вимовляємо слово-дію і виконуємо його разом з дитиною, або за допомогою іграшок. Наприклад, “ко-ти!” і покотили по підлозі м’яч; або “бі-жи!” і побігли разом з дитиною.

Ще одна порада. Сідаємо поруч з дитиною і граємо в іграшки самі! Не вимагаючи нічого повторити! Але говоримо доступними і легкими словами. Наприклад: “Це Міша. Міша йде. Міша топ-топ. Міша купається: буль- буль і т. д”.

Дихання – це все!

По-іншому і не скажеш, адже дихання – це життя. А ще це потужний інструмент, яким необхідно вміти правильно користуватися! Запропонуйте дитині уявити себе повітряною кулькою чи хом’ячком (вправа «Повітряна кулька»). Запропонуйте дитині лягти на підлогу і покласти руки на животик, уявивши, що замість животика повітряна кулька. Тепер повільно надуваємо кульку, тобто животик, а після того, як мама плесне в долоні (через 5 секунд), кульку здуваємо. Повторити цю вправу можна 5 разів, виконуючи разом з малюком. Вправа «Хом’ячок» дуже подобається дітям, адже вона проста й дуже весела. Запропонуйте малюкові зобразити хом’ячка, надувши щічки, і пройтися так 10 кроків. Відтак повернутися і ляснути себе долоньками по щічках, випустивши повітря. А потім пройти ще кілька кроків, дихаючи носом, ніби винюхуючи нову їжу для наповнення щічок. Повторіть кілька разів. Сміх і веселощі гарантовано.

Вправа «Квітка». Запропонуйте дитині уявити, що вона на поляні, вкритій квітами. Ось вона нюхає запашну квітку, вдих носиком. Видих ротиком зі звуком «а-а-а» як пахне квітка! Запропонуйте малюкові понюхати 4–5 квіточок. Бажаю вам і вашій дитині міцного здоров’я у поєднанні з веселими іграми.

Поговоримо сьогодні про АЛАЛІЮ.

Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку. В залежності від того які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слухові дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу дитини з сенсорною алалією, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці дитина може бути спокійною, спостережливою, багато лепетати. Тоді як в незнайомому місці вона або стає сильно збудженою (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованою. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання.

Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. Дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої та не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.

Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії, але в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде.

Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини з алалією повинні дуже серйозно ставитися до логопедичних занять, оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення. Логопедична робота має охоплювати всі сторони мовлення.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

Чи варто виконувати з дитиною гімнастику для пальчиків?

На кінчиках пальчиків дитини є нервові центри, тісно пов’язані з мовленнєвими зонами кори головного мозку. Масаж пальчиків, нанизування намистинок, закручування кришечок, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, ліплення – все це допоможе дитині розвинути як дрібні м’язи рук, так і мовлення в цілому. З дитиною доцільно виконувати такі вправи пальчикової гімнастики.Вправа “Гусачок” є найлегшою. Її можна виконувати навіть з дітьми раннього віку. Опис вправи: Передпліччя опущене вниз, кисть руки піднята на рівні плеча. Всі пальці зведені в пучку.

Прочитайте дитині віршик:

Сірий гусак,

Гордий гусак,

Шию свою

Витягає ось так.

Вправа “Кораблик” особливо подобається хлопчикам. Опис вправи: Обидві долоні поставлені на ребро на незначній відстані одна від одної. Мізинці притиснуті по всій довжині (ніби ківшик). Подушечки пальців обох рук з’єднані між собою. Великі пальці спрямовані вгору.

Прочитайте дитині віршик:

Ч-ч-чу! Ч-ч-чу!

Я по морю швидко мчу.

Пісеньку співаю,

Всіх вас покатаю.

Вправа “Пташенята” є цікавою та корисною для підготовки руки дитини до письма. Опис вправи: Обхопити лівою долонею всі пальці правої руки, залишивши вільними їх кінчики. Ворушити кінчиками вільних пальців правої руки.

Прочитайте дитині віршик:

– Ті-ті-ті, ті-ті-ті! –

Плачуть пташенята, –

Чому їстоньки так довго 

Не несе нам мати?

Варто пам’ятати, що пальчикова гімнастика забезпечує не лише емоційний контакт із дорослим, а й сприяє повноцінному розвитку мовлення.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями мовлення:

1. Дитина має не тільки добре чути мовлення оточуючих, але й бачити їх еталонну вимову;

2. Необхідно безперешкодно розташувати в полі зору дитини необхідні навчальні матеріали та зберігати наочність;

3. Якщо у дитини є проблеми, які пов’язані з ковтанням або слиновиділенням, і вона відчуває дискомфорт, слід створити умови для її комфортного розташування у приміщенні;

4. Перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає у тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам і т.д.);

5. Мотивувати дитину за допомогою створення позитивної атмосфери з опорою на її досвід та інтереси (улюблені мультики, ігри та ін.);

6. Пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконати з легкістю і отримати схвальну оцінку за їх виконання;

7. Продемонструвати на власному прикладі виконання завдання;

8. Не змушувати дитину виконувати завдання всупереч її бажанню, необхідно переключити її увагу на інший вид діяльності, і непомітно долучити знову, можливо, дещо змінюючи умови виконання;

9. Влаштовувати змагання, у яких непомітно навмисно «програвати», що сприятиме формуванню впевненості дитини у своїх силах;

10. Надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» та постійних виправлень;

11. Уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;

12. Визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання), важливою при цьому є участь дитини в загальній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання;

13. Створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно (у разі потреби, повторюючи сказане необхідну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами» (усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, опосередкованими, у вигляді навідних запитань), допомогою однокласників та ін.);

14. Постійно відмічати прогрес дитини, порівнюючи попередні й поточні досягнення самої дитини, коректно відноситись до дитини, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт таких: «говори зрозуміло/правильно», «можеш швидше?», «не вмієш, так і не треба» і т. д., замість них: «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати», «ой, як ти гарно вимовив це слово!» тощо);

15. Необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед всім колективом дітей: якщо дитина не має бажання відповідати, знаходячись у центрі уваги, дорослому не слід наполягати на такому виді діяльності і варто знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на запитання тощо).

Як зробити, щоб язичок дитини став „слухняним”?

Швидшому виробленню у дитини правильної артикуляції звуків сприяють вправи гімнастики для язичка. Спочатку спробуйте виконати вправи самі і тільки потім заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики дитину. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе дитині проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме зацікавленості дитини й досягненню нею найкращих результатів. Варто також читати дитині віршовані мініатюри, що сприятиме удосконаленню її вербальної пам’яті та розвитку мовлення в цілому.

Буде доцільним виконувати з дитиною такі вправи.

Вправа “Парканчик” сприятиме підготовці артикуляційного апарату дитини до вимови шиплячих звуків ([ч], [ш], [ж]).

Опис вправи: Зуби зімкнути; губи витягнути вперед. Утримувати таке положення протягом 10 секунд.

Прочитайте дитині віршик:

Зубки рівно-рівно в ряд,

Ніби дощечки стоять.

Збудував парканчикти –

ні проїхать, ні пройти!

Відкривай ворота –

ложка йде до рота,

із борщиком, із кашкою,

із маминою казкою!

Вправа “Гірка” допоможе дитині оволодіти свистячими звуками ([с], [с′2], [з], [з′], [ц], [ц′]).

Описвправи:Рот трохи відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх корінних зубів. Кінчиком язика впертися в нижні передні зуби. Утримувати під лічбу 10–15 секунд.

Прочитайте дитині віршик:

Люблять спускатися з гіркималята.

Їх не докличеться мама до хати.

Гіркою мій язичок вигинається,

Хай же із гірки цукерка спускається.

Гірка знаходиться в ротику-хаті,

Спокійна за доню цукерчина мати.

Вправа  “Дятлик” сприятиме появі у мовленні дитини звуків [р], [р′].

Опис вправи: Рот широко відкрити. Широкий язик підняти за верхні зуби. Торкаючись язиком альвеол, вимовляти: „д-д-д”.

Стежте, щоб працював тільки язик, а нижня щелепа не рухалася. Прочитайте дитині віршик:

Дятли в лісі стукали на сосні вгорі:

– Д-д-д, д-д-д!

Стукали, все, цюкали по сухій корі:

– Д-д-д, д-д-д!

Аж відлуння чулося в дальньому дворі:

– Д-д-д, д-д-д!

Зверніться за допомогою до логопеда і він порадить, який саме комплекс спеціальних вправ для розвитку артикуляційної моторики необхідно виконувати.

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.

Чи потрібна дитині в ранньому віці консультація логопеда?

Кожна мама з нетерпінням чекає моменту, коли її маля нарешті скаже своє перше усвідомлене слово. Нехай це будуть традиційні «мама», «тато», «дай», але обов’язково чітко та зі змістом. У рік дитина вже готова до засвоєння азів рідної мови. Однак це зовсім не означає, що крихітка одразу почне говорити довжелезними фразами і використовувати в мовленні складні слова, наприклад «акваріум». Шлях до усвідомленого фразового мовлення зі складними словами досить довгий і тривалий.

         Часто батьки спілкуються з дитиною, не помічаючи – ЯК вона говорить, тому що їм важливіше – ЩО сказав малюк. До того ж батьки дуже звикають до мовлення своїх дітей, нехай навіть не зовсім правильного.

Однак коли дитина приходить до школи, до її мовлення висуваються зовсім інші вимоги. Навіть незначні недоліки у розвитку мовлення дитини можуть призвести до труднощів у навчанні, особливо в освоєнні процесів читання та письма. Тому, чим раніше виявлені проблеми у мовленні, тим раніше логопед може розпочати логопедичну роботу щодо їх подолання, і тим успішнішою буде ця корекційна робота.

Як же батькам самостійно виявити порушення в розвитку мовлення у малюка на самих ранніх стадіях?

         Якщо є сумніви щодо будь- якого аспекту мовлення, не зайвою буде консультація логопеда.

Логопедичне обстеження не завжди означає, що дитині потрібні будуть подальші систематичні заняття з логопедом.

У якому випадку слід не зволікаючи отримати консультацію логопеда?

• Якщо вам не байдужий хід мовленнєвого розвитку вашої дитини.
• Якщо вона часто повторює звуки та / або слова (заїкається).
• Якщо її голос здається вам незвичайним / дивним.
• Якщо її ігри та соціальна поведінка здаються неприйнятними.

Пам’ятайте, що порушення мовлення можуть бути пов’язані з проблемами слухового апарату. У цьому випадку вам треба буде відвідати фахівця з хвороб органів слуху.

Ви завжди можете звернутися за порадою і допомогою до логопеда.  Логопед навчить вас різним прийомам розвитку дитячого мовлення, значно поповнить та збагатить ваші знання про те, чим і як слід займатися з дитиною в різні вікові періоди її розвитку.

Логопед допоможе мамі оцінити стан мовленнєвого розвитку дитини та стан її основних психічних функцій. Якщо необхідно, фахівець розробить корекційний план допомоги дитині, навчить батьків доступним методам і прийомам корекції мовлення.

Всі малюки від природи дивовижні балакуни. Але головне завдання батьків та педагогів – навчити діток говорити правильно.