СТОРІНКА ПСИХОЛОГА – Комунальна установа «Зарічненський інклюзивно-ресурсний центр»

Виховання дітей із поведінковими труднощами

На шляху до дорослішання діти проходять через численні виклики, і це часто відображається на їхній поведінці. Коли ми говоримо про виховання дітей із поведінковими труднощами, батькам часто непросто знайти ефективні підходи до корекції небажаної поведінки. Це може бути справжнім випробуванням — знайти баланс між любов’ю і дисципліною, підтримкою і межами, щоб допомогти дитині на шляху до гармонії й розвитку.

Рекомендації для батьків

Співпраця з фахівцями. Звернення до дитячого психолога дозволить отримати точний діагноз та розробити план корекції. Він може включати поведінкову терапію для батьків, психологічні заняття для дитини.
Створення стабільності та передбачуваності. Діти з поведінковими проблемами краще реагують на стабільне середовище з чіткими правилами. Розпорядок дня, чіткі очікування та системи нагород можуть зменшити тривожність і допомогти контролювати поведінку.
Навчання саморегуляції. Допоможіть дитині навчитися справлятися зі своїми емоціями. Це можуть бути техніки глибокого дихання, релаксації або використання “емоційного щоденника”, де дитина записує свої почуття.
Позитивне підкріплення. Заохочення гарної поведінки за допомогою похвали, невеликих винагород або додаткового часу на улюблену активність сприятиме тому, що дитина буде прагнути поводитися краще.

Один із найбільш ефективних інструментів, який часто недооцінюється, — це похвала і заохочення.

Чому похвала важлива для дітей з поведінковими розладами?

Діти з поведінковими розладами часто відчувають себе ізольованими або незрозумілими. Вони можуть мати труднощі з емоційною регуляцією або соціальними навичками, через що їх поведінка іноді сприймається як “погана” або неприпустима. Часте покарання лише посилює цю ізоляцію і може призвести до погіршення поведінки. Похвала ж створює інше середовище. Вона допомагає дитині зрозуміти, що її старання помічаються, навіть якщо вони невеликі. Заохочуючи кожен успіх, ви сприяєте її впевненості та внутрішній мотивації до поліпшення. Це можуть бути додаткові хвилини на улюблені заняття, перегляд мультфільму або прогулянка з батьками. Головне — щоб заохочення було приємним для дитини. Дітям важливо відчувати, що їхні досягнення цінують найближчі люди.

Як правильно хвалити дитину?

Заохочуйте зусилля, а не результат. Позитивне підкріплення має бути спрямоване на підтримку зусиль і старань, а не самої поведінки.Це допоможе дитині зрозуміти, що важливим є насамперед процес, а також буде стимулювати мотивацію до зростання.
Будьте конкретними. Замість того, щоб просто сказати “Молодець!”, краще конкретизуйте, за що саме ви хвалите: “Я бачу, що ти сьогодні дуже старався виконати свої домашні завдання — це чудово!”
Похвала повинна бути миттєвою. Хваліть дитину відразу після прояву позитивної поведінки, щоб вона точно зрозуміла, за що отримує схвалення.
Збалансовуйте похвалу та корекцію. Навіть у моменти, коли ви коригуєте небажану поведінку, обов’язково знайдіть час для позитивних коментарів. Це допоможе дитині відчувати підтримку.

Переваги похвали та заохочення

Формування впевненості. Коли дитина бачить, що її успіхи помічають і цінують, це підвищує її самооцінку та впевненість у власних силах.
Посилення мотивації. Позитивне підкріплення допомагає дитині зрозуміти, що хороша поведінка приносить радість і нагороди, що спонукає до її повторення.
Побудова довірливих відносин. Похвала допомагає встановити більш позитивний зв’язок між батьками і дитиною, зміцнюючи довіру та взаємопідтримку.

Позитивне підкріплення — це одна з ключових стратегій для роботи з поведінковими проблемами. Батьки можуть допомогти своїм дітям не лише навчитися правильній поведінці, але й відчути себе цінними та успішними.

Щороку 3 грудня світ обʼєднується, щоб відзначити Міжнародний день прав людей з інвалідністю

❤️Міжнародний день прав людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.Відзначаючи Міжнародний день прав людей з інвалідністю, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до людей з обмежиними можливостями визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.Головне – найбільше, чого потребують такі люди – це наша увага та розуміння. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислюватись над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги. У цей день хочеться побажати їм теплих стосунків із близькими, бадьорості духу та міцного здоров`я. Надалі залишатися для нас прикладом безмежних людських можливостей та великої сили волі, що ці можливості породжує, а всім нам побільше душевної щедрості і милосердя, які втілилися б у добрі справи.❓Як може долучитися кожен?✔️поширювати інформацію;✔️підтримувати ініціативи;✔️змінювати власне ставлення – поважати різноманітність;✔️сприяти доступності;✔️пропонувати свою допомогу (але не співчуття!)

Поради щодо розвитку дрібної та загальної моторики.Ігри за участю пальців і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.Враховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями – тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя – це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м’язів.Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення.

Розвиток дитини: червоні прапорці та на що слід звернути увагу батькам?6-9 місяців: дитина не посміхається;дитина не белькоче;дитина не реагує на джерело звуку;дитина не повертається з боку на бік; дитина не тягнеться та не тримає іграшки; руки дитини напружені та стиснуті;дитина не утримує голову та плечі, коли лежить на животі.9-12 місяців:дитина не жестикулює руками;дитина не белькотить склади (напр. ба-ба, ма-ма);дитина не реагує емоційно на музику; дитина не реагує на гучні звуки; дитина не проявляє інтерес до іграшок; дитина не сидить без підтримки.1-1,5 роки:немає зорового контакту;дитина не реагує на знайомі обличчя; дитина не грає у найпростіші ігри; дитина не відгукується на імʼя; дитина не реагує на знайомі слова; дитина не імітує звуки тварин, елементарні рухи; дитина не може жувати тверду їжу; дитина не намагається сказати перші слова та фрази.1,5-2 роки:дитина не реагує на прохання; дитина не цікавиться іграшками;дитина немає інтересу до навичок самообслуговування (вмивання, одягання, їжа);дитина не робить жесту прохання;дитина не впізнає елементарні побутовіпредмети;у дитини відсутній інтерес до гри і взаємодії з іншими дітьми.3 роки:дитина не цікавиться іграми з іншими дітьми;дитина не використовує прості речення;дитина має труднощі з навичками самообслуговування (вмивання, одягання, їжа); дитина не одягається самостійно; дитина не їсть сама ложкою або виделкою; дитина не розуміє призначення предметів;дитина не грає в активні та рольові ігри (напр. піжмурки)дитина не виконує прохання дорослого.Якщо ви помітили ці тривожні ознаки (відповідно до віку), зверніться до спеціаліста!

ТЕХНІКИ ІЗОТЕРАПІЇ

Ізотерапія – це метод арт-терапії, який використовує образотворче мистецтво для покращення психоемоційного стану та загального благополуччя. Вона може використовуватися як з дітьми, так і з дорослими, і має широкий спектр застосувань, включаючи: Зняття стресу та тривожності Підвищення самооцінки Розвиток емоційної стійкості Подолання травм Стимулювання творчості Покращення комунікативних навичокТехнології ізотерапіїІснує багато різних технологій ізотерапії, які можна використовувати в залежності від цілей терапії та потреб клієнта. Деякі з найпоширеніших технологій включають: Малювання Ліплення Колаж Мандала Арт-журнал Пісочна терапіяМалювання – це одна з найпоширеніших технологій ізотерапії. Воно може використовуватися для вираження емоцій, дослідження внутрішнього світу та розвитку творчості.Ліплення – це ще одна популярна технологія ізотерапії. Воно може використовуватися для зняття стресу, розвитку дрібної моторики та сенсорної стимуляції.Колаж – це технологія ізотерапії, яка використовує комбінацію різних матеріалів, таких як папір, журнали, тканини та фотографії, для створення композиції. Колаж може використовуватися для вираження емоцій, дослідження ідентичності та розвитку творчості.Мандала – це геометричний візерунок, який використовується в буддійській та індуїстській традиціях для медитації та духовного розвитку. Мандали можуть використовуватися для зняття стресу, покращення концентрації уваги та розвитку творчості.Арт-журнал – це особистий щоденник, який використовується для вираження емоцій, думок і переживань за допомогою малювання, письма та інших арт-матеріалів. Арт-журнал може використовуватися для самопізнання, зняття стресу та розвитку творчості.Пісочна терапія – це технологія ізотерапії, яка використовує пісок, воду та мініатюрні фігурки для створення сцен та композицій. Пісочна терапія може використовуватися для вираження емоцій, дослідження внутрішнього світу та розвитку творчості.Переваги ізотерапіїІзотерапія має багато переваг, включаючи: Доступність – ізотерапія може використовуватися з людьми будь-якого віку, здібностей та культурного середовища. Безпечність – ізотерапія є безпечним та неінвазивним методом терапії. Ефективність – ізотерапія може бути ефективним методом лікування для людей з різними проблемами. Творчість – ізотерапія може допомогти людям розкрити свою творчість. Самопізнання – ізотерапія може допомогти людям краще зрозуміти себе. Зцілення – ізотерапія може допомогти людям зцілитися від травм та інших проблем.ВисновокІзотерапія – це цінний метод арт-терапії, який може використовуватися для покращення психоемоційного стану та загального благополуччя. Існує багато різних технологій ізотерапії, які можна використовувати в залежності від цілей терапії та потреб клієнта.

50 ІГР ДЛЯ РОЗВИТКУ КОГНІТИВНИХ ФУНКЦІЙ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Розвиток когнітивних функцій у дітей дошкільного віку є важливим для їхнього інтелектуального зростання, навчання та успішної адаптації в майбутньому. Ігри є ефективним способом стимулювати когнітивні процеси, такі як увага, пам’ять, логічне мислення, просторове сприйняття та вирішення проблем. Ось 50 ігор, які можуть допомогти розвинути когнітивні функції у дітей дошкільного віку:
1. Пазли різного рівня складності2. Ігри з кубиками та конструкторами3. Настільні ігри з фішками та кольоровими картками4. Ігри на впізнавання предметів за описом або звуком5. Гра “Знайди відмінності”6. Ігри на класифікацію предметів за кольором, формою, розміром7. Гра “Запам’ятай послідовність”8. Складання розрізних картинок9. Ігри на візуальну пам’ять, наприклад, “Знайди пару”10. Гра “Лабіринти”11. Ігри з мозаїкою та кольоровими камінцями12. Гра “Що зайве?”13. Ігри на логічне мислення, наприклад, “Головоломки”14. Гра “Продовж послідовність”15. Складання візерунків з геометричних фігур16. Ігри на розвиток просторового сприйняття, наприклад, “Дзеркальне відображення”17. Гра “Знайди шлях”18. Ігри з використанням піктограм та символів19. Гра “Що змінилось?”20. Складання історій за серією картинок21. Ігри на розвиток уваги, наприклад, “Хто уважний?”22. Гра “Знайди відмінні деталі”23. Ігри з ритмами та звуками24. Гра “Опиши предмет”25. Складання асоціативних ланцюжків26. Ігри з кольоровими палички та шнурками27. Гра “Знайди частину в цілому”28. Ігри з шаблонами та трафаретами29. Гра “Чия тінь?”30. Складання цілого з частин31. Ігри з ребусами та логічними завданнями32. Гра “Що буде, якщо…”33. Ігри на запам’ятовування карток із зображеннями34. Гра “Розвідник” (спостереження та запам’ятовування)35. Складання слів із букв та складів36. Ігри з використанням карт та планів37. Гра “Знайди схожість”38. Ігри на розвиток фонематичного слуху39. Гра “Чим відрізняється?”40. Складання візерунків із паличок та ниток41. Ігри на розвиток концентрації уваги, наприклад, “Слідкуй за рукою”42. Гра “Знайди об’єкт за описом”43. Ігри з використанням карток із візерунками та малюнками44. Гра “Чарівні мішечки” (відгадування предметів на дотик)45. Складання розповідей за картинками46. Ігри на візуальне сприйняття, наприклад, “Що змінилось на малюнку?”47. Гра “Продовж ланцюжок”48. Ігри на розвиток дрібної моторики та координації рухів49. Гра “Що відбувається далі?”50. Ігри з використанням карток-підказок та символів
Ці ігри можна адаптувати відповідно до віку, інтересів та рівня розвитку дітей. Регулярне залучення дітей до таких ігор сприятиме розвитку їхніх когнітивних здібностей, допоможе підготуватися до шкільного навчання та забезпечить міцний фундамент для подальшого інтелектуального зростання.

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Професійна орієнтація дітей з особливими освітніми потребами (ООП) є важливим аспектом їхнього розвитку та підготовки до самостійного життя. Ця робота допомагає їм зрозуміти свої здібності, інтереси та можливості, а також дізнатися про різноманітні професії та кар’єрні шляхи. Ось деякі рекомендації щодо проведення профорієнтаційної роботи з дітьми з ООП:
1. Індивідуальний підхід – Врахування унікальних особливостей, здібностей, інтересів і потреб кожної дитини. – Залучення фахівців (психологів, реабілітологів, соціальних працівників) для комплексної оцінки. – Розробка індивідуальної програми профорієнтації на основі оцінки.
2. Ранній початок – Починайте профорієнтаційну роботу якомога раніше, ідеально – з початкової школи. – Це допоможе дітям краще зрозуміти свої можливості та зацікавлення. – Ранній початок дозволить поступово розширювати знання про професії та кар’єрні шляхи.
3. Залучення батьків та родини – Батьки та родина відіграють ключову роль у професійній орієнтації дитини. – Проводьте консультації та тренінги для батьків про важливість профорієнтації. – Заохочуйте батьків підтримувати інтереси та здібності дитини вдома.
4. Практичний досвід – Організовуйте екскурсії на підприємства, в організації та навчальні заклади. – Створюйте можливості для стажувань, волонтерства та тимчасової зайнятості. – Залучайте успішних професіоналів з особливими потребами як наставників та натхненників.
5. Використання різноманітних методів – Поєднуйте інформаційні лекції, відео, ігри, інтерактивні вправи та завдання. – Використовуйте професійні тести, опитувальники та анкети для виявлення інтересів та здібностей. – Застосовуйте проєктну діяльність, щоб дати дітям змогу спробувати різні професії на практиці.
6. Розвиток навичок для працевлаштування – Навчайте дітей навичкам складання резюме, пошуку роботи та проходження співбесід. – Розвивайте комунікативні навички, навички вирішення проблем та роботи в команді. – Заохочуйте розвиток упевненості в собі та позитивного ставлення до роботи.
7. Знайомство з правами та можливостями працевлаштування – Інформуйте про законодавство та програми, що захищають права осіб з інвалідністю на працю. – Ознайомлюйте з державними та недержавними організаціями, що сприяють працевлаштуванню людей з ООП. – Надавайте інформацію про доступні робочі місця, гнучкі графіки та дистанційну роботу.
8. Розширення кругозору – Знайомте дітей з різноманіттям професій та кар’єрних шляхів. – Розповідайте про нові та перспективні професії, пов’язані з технологіями та інноваціями. – Заохочуйте відкритість до нових можливостей та готовність до змін.
9. Співпраця з роботодавцями – Налагоджуйте партнерські стосунки з роботодавцями, які відкриті до працевлаштування людей з ООП. – Організовуйте зустрічі та презентації, де роботодавці можуть дізнатися про переваги залучення таких працівників. – Сприяйте створенню інклюзивного робочого середовища та адаптації робочих місць.
10. Постійна підтримка та моніторинг – Забезпечте постійну підтримку та консультування дітей з ООП під час професійного вибору та працевлаштування. – Здійснюйте моніторинг їхнього прогресу та задоволеності вибраним кар’єрним шляхом. – За потреби коригуйте профорієнтаційну програму відповідно до змінних потреб та обставин.
Профорієнтаційна робота з дітьми з особливими освітніми потребами вимагає комплексного підходу та залучення різних фахівців. Важливо надати їм можливості для самопізнання, розвитку навичок, практичного досвіду та розширення кругозору. Ця робота має бути безперервною та адаптованою до індивідуальних потреб кожної дитини. Створюючи інклюзивне та підтримуюче середовище, ми допоможемо дітям з ООП реалізувати свій потенціал та знайти гідну і задовільну роботу в майбутньому.

50 ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПАМ`ЯТІ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
1. Гра “Що змінилося?” – Розкладіть кілька предметів, попросіть дитину запам’ятати їх розташування, потім закрийте предмети та поміняйте місцями 1-2 речі. Нехай дитина знайде, що змінилося.
2. Впізнавання на дотик – Попросіть дитину з заплющеними очима на дотик визначити знайомі предмети.
3. Пісенька для запам’ятовування – Складіть коротку пісеньку чи віршик з інформацією, яку потрібно запам’ятати.
4. Лото – Класична настільна гра для тренування візуальної пам’яті.
5. Лабіринти – Пропонуйте дитині проходити лабіринти різної складності, щоб розвивати увагу та пам’ять.
6. Гра “Запам’ятай кольори” – Покажіть кілька кольорових фігур, а потім приховайте і попросіть назвати їхні кольори.
7. Іграшки в мішечку – Дитина на дотик має впізнати знайомі іграшки у мішечку.
8. Повторюй за мною – Повторюйте послідовності рухів чи звуків, а дитина нехай їх відтворює.
9. Знайди предмет за описом – Описуйте ознаки певного предмету, а дитина нехай знаходить його в кімнаті.
10. Запам’ятай числа – Повільно називайте числа, а дитина нехай їх запам’ятовує та повторює.
11. Склади розсипані картинки – Нехай дитина збирає картинки з розрізнених шматочків.
12. Впізнавання запахів – Просіть дитину визначити різні запахи із заплющеними очима.
13. Впізнавання звуків – Відтворюйте різні звуки (шелест паперу, музику, голоси тварин), нехай дитина їх впізнає.
14. Гра “Чарівний мішечок” – Поки дитина не бачить, кладіть предмети в мішечок, а потім просіть дістати їх і назвати.
15. Запам’ятай малюнки – Покажіть дитині кілька малюнків, потім сховайте їх і попросіть назвати, що вона бачила.
16. Будуємо з кубиків – Сконструюйте просту модель з кубиків, щоб дитина могла її запам’ятати і відтворити.
17. Пам’ятай рими – Скажіть дитині слово, нехай вона доповнює його римою.
18. Що зайве? – Покажіть кілька предметів, один з яких “зайвий”. Нехай дитина знайде, що не підходить і пояснить чому.
19. Візуальні секвенції – Покажіть кілька малюнків по черзі, а потім просіть дитину відтворити їх послідовність.
20. Хованки – Сховайте предмет, поки дитина не бачить, а потім вона має його знайти за вашими підказками.
21. Розфарбовуй за зразком – Запропонуйте дитині зафарбувати фігури у відповідні кольори за прикладом.
22. Гра “Чарівна скринька” – Сховайте в скриньку кілька предметів, а потім просіть назвати, що там лежить.
23. Вгадай предмет – Опишіть предмет, а дитина нехай вгадає, про що йдеться.
24. Впізнавання на смак – Дайте дитині скуштувати різні продукти із заплющеними очима і спробуйте впізнати їх на смак.
25. Впізнавання за звуком – Відтворюйте різні звуки, нехай дитина визначає, що це за звук.
26. Запам’ятай і розкажи – Розкажіть коротку історію, а дитина нехай відтворить її потім своїми словами.
27. Музичні секвенції – Простукуйте ритми або наспівуйте мелодії, щоб дитина змогла їх відтворити.
28. Гра “Що змінилося в оточенні?” – Змініть щось у звичному середовищі, нехай дитина знайде, що не так.
29. Знайди таке ж – Покажіть дитині предмет, нехай вона знайде схожий в кімнаті.
30. Скажи навпаки – Називайте дії, а дитина нехай називає протилежні (лежати – стояти, йти – бігти).
31. Впізнавання тактильних фігур – Нехай дитина на дотик визначає геометричні фігури із заплющеними очима.
32. Де чиї очі/вуха/хвіст? – Показуйте малюнки тварин і просіть вказати потрібні частини тіла.
33. Покажи жестом – Називайте дії чи предмети, а дитина нехай показує їх жестами.
34. Що відмінне? – Розкладіть кілька схожих предметів і попросіть дитину назвати, чим вони відрізняються.
35. Знайомі мелодії – Відтворюйте знайомі для дитини мелодії, нехай вона їх впізнає та називає.
36. Доповни рядок – Розпочинайте рядок відомої дитячої лічилки чи віршика, нехай дитина завершує його.
37. Гра “Ланцюжок” – Один каже слово, наступний повторює його та додає своє, і так по колу.
38. Запам’ятай інструкції – Давайте дитині кілька простих вказівок і нехай вона їх виконує.
39. Пам’ятай рухи – Виконуйте послідовність рухів, а дитина нехай відтворює її.
40. Що змінилося в обличчі? – Помінявши щось у своїй зовнішності (зачіску, окуляри і т.д.), попросіть дитину знайти зміни.
41. Упізнавання за контуром – Показуйте силуети предметів, нехай дитина їх називає.
42. Гра “Чарівний кубик” – Розмалюйте грані кубика символами/малюнками і запропонуйте дитині запам’ятати їх послідовність.
43. Знайди пару – Розкладіть парні картинки, закрийте їх, а дитина нехай знаходить пари.
44. Де ховалося? – Поховайте іграшку в кімнаті, а потім попросіть дитину знайти, де вона була.
45. Пам’ятай кольори – Називайте кольори по черзі, нехай дитина їх повторює у тій же послідовності.
46. Гра “Чарівник” – Ховайте та діставайте предмети під хусткою, щоб дитина згадувала, що там лежить.
47. Впізнавання на смак – Нехай дитина визначає різні продукти на смак із заплющеними очима.
48. Асоціативні ланцюжки – Називайте слово, нехай дитина каже асоціацію, а ви наступну і так по черзі.
49. Музичний пазл – Розділіть відому дитячу мелодію на частини і просіть дитину впізнати її, “зібравши” з фрагментів.
50. Пам’ятай порядок – Розкладіть кілька предметів перед дитиною, заплющіть їй очі, переставте предмети, нехай відновить їх первинне розташування.
Регулярне виконання таких вправ допоможе поступово покращити пам’ять, увагу та сприйняття у дітей з інтелектуальними порушеннями. Головне – робити це в ігровій формі, підбадьорювати дитину та підлаштовувати складність до її індивідуальних можливостей.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДИТИНА ПАНІКУЄ ПРИ ОБСТРІЛАХ? ПОРАДИ ПСИХОЛОГА.
Зберігайте спокій.Перш за все, важливо, щоб ви самі залишалися спокійними. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків і можуть сприймати вашу паніку як підтвердження крайньої небезпеки. Навіть якщо всередині ви відчуваєте страх, намагайтеся проявляти зовнішній спокій і впевненість. Це допоможе дитині відчути себе в безпеці.
Застосовуйте техніки заземленняКоли дитина починає панікувати, їй важко зосередитися. Спробуйте допомогти їй “повернутися” в реальність через відчуття. Попросіть її назвати кілька предметів навколо, їх колір, форму. Або попросіть її обійняти вас і відчути вашу присутність. Це допоможе відволікти її розум від панічних думок.
Дихайте разомПаніка часто викликає прискорене поверхневе дихання, що погіршує ситуацію. Повільне глибоке діафрагмальне дихання, навпаки, може заспокоїти. Дихайте глибоко і розміреновпоряд з дитиною, нехай вона наслідує ваш ритм.
Використовуйте уявуПопросіть дитину уявити безпечне місце, де вона відчуває себе спокійно та захищено. Це може бути куточок її кімнати, парк чи навіть вигадана крихітна хатинка. Спробуйте докладно описати деталі цього місця, щоб зробити уявлення ясним.
ВідволікайтеКоли почнеться обстріл, відволікайте дитину від звуків. Можна придумати гру, розповісти цікаву історію або включити весёлий мультфільм на планшеті (якщо є така можливість).
Оберігайте, пояснюйтеОбійміть дитину, тримайтеся поряд. Пояснюйте, що відбувається, уникаючи драматизації. Скажіть, що обстріл – це страшно, але їй нічого боятися, поки вона з вами.
Дайте відреагувати емоціям Якщо дитина все одно розплакалася або закричала, не зупиняйте її силоміць. Дозвольте їй відреагувати, поплакати на вашому плечі. Потім, коли вона заспокоїться, запевніть її, що все добре.
Важливо розуміти, що панічні реакції у дітей в таких ситуаціях – цілком нормальні. Головне – зберігати спокій самим і допомогти дитині впоратися зі страхом. З часом, за підтримки батьків і при відсутності травматичних подій, ці реакції повинні минути.

Спеціалісти Центру раннього втручання ДОМРЦ пропонують пригадати декілька варіантів сенсорних ігор, в які можна легко грати вдома, тож фахівці можуть рекомендувати їх батькам для організації дозвілля дитини з метою її розвитку та/або підвищення ефективності корекційної роботи. Зверніть увагу!

ЯК РОЗВИНУТИ ЗОРОВУ ПАМ`ЯТЬ У ДИТИНИ

1. Грайте в ігри на запам’ятовування предметів, картинок, фігур. Наприклад, покажіть дитині 10 предметів на 1 хвилину, а потім попросіть назвати чи намалювати їх. Збільшуйте кількість предметів поступово.

2. Читайте дитині книжки й розглядайте малюнки, задавайте питання про деталі – що було зображено, якого кольору предмети тощо.

3. Грайте в лото, парні картинки, пазли – дитині потрібно буде знайти та запам’ятати зображення.

4. Тренуйте з дитиною концентрацію уваги – розглядайте разом малюнки, фотографії протягом 1-2 хвилин, а потім обговорюйте побачене якомога детальніше.

5. Використовуйте яскраві та цікаві малюнки, картинки для запам’ятовування – дітям легше запам’ятати те, що привертає їхню увагу. 6. Похваліть та заохотьте дитину, коли вона добре запам’ятовує деталі. Це стимулюватиме подальший розвиток пам’яті.

10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я. Ментальне здоров’я є важливою складовою психофізичного розвитку здобувачів освіти, що поєднує здоровий дух, гарне фізичне самопочуття та психіку людини із соціальним складником.

ІГРИ ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ООП ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ігрова діяльність відповідно до віку – це важлива платформа для розвитку та підтримки соціальних, комунікативних і навіть когнітивних навичок дітей, незалежно від їх освітніх потреб. Але для дітей з навчальними труднощами значення ігрової діяльності зростає багаторазово. Навіть у випадку, коли дитина не користується вербальним мовленням, її навички комунікації та спілкування можна поглиблювати саме завдяки іграм.

Активні та рухливі ігри дають можливість зняти напруження, посилити здатність контролювати тіло. Дитина вчиться запам’ятовувати правила та дотримуватися їх: наприклад, дотримуватися черги, чекати, стежити за тим, що роблять інші тощо. Варто згадати такі ігри як «Море хвилюється», «Третій зайвий», «Панас», «Хусточка», «Каблучка» тощо.

Сенсорні ігри (переливати воду, додавати пісок, олію, фарби, торкатися, гладити, нюхати тощо) знімають сенсорне перевантаження, забезпечують дитині відпочинок, наприклад, від спілкування з іншими людьми. А з іншого боку, ми даємо їй нові знання та навички. Тут нам на допомогу можуть стати пісочна терапія, сенсорні кульки, «бізі-куб», «впізнай тварину навпомацки» тощо.

Настільні (так звані дидактичні) ігри підтримують навички спілкування та соціальної взаємодії. Вони також сприяють закріпленню навчальних досягнень та корекційної роботи (наприклад, ігрові завдання із запам’ятовування, концентрації уваги, розвитку мислення тощо).

До того ж, коли ви граєте в ігри з дитиною, ви й самі можете переключитися з того, що відбувається навколо, отримати радість та задоволення хоча б на кілька хвилин. Це дає змогу й дітям побачити, що в будь-яких обставинах є час на розслаблення та радощі, на відчуття самого життя. Тоді й діти припиняють відчувати тривогу.

Як говорити з дітьми про військову агресію. Як не панікувати під час війни – важливі поради психолога.

На фоні військового стану діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Тому, задля спокою дітей, слід наголосити на основних правилах спілкування з дітьми про воєнний стан.

Найголовніше – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків серени, вибухів і тд.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку. Обговорюватися між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Дітям з першого класу можна говорити, що батьки до всього готові, якщо скажімо збирають «тривожну валізу». Можуть пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.

Стосовно старших діток, наголошуємо, що саме батькам треба в першу чергу фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію – аби транслювати дітям лише офіційну і перевірену інформацію.

Про війну говорити треба. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.

Не забувайте, що мають бути чіткі правила поведінки. Важливо дитині пояснити, що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай. Треба нагадувати, що не можна піднімати нічого на вулиці – незнайомі речі.

Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.

Людям треба зараз говорити те, що вони зараз відчувають – це нормальна реакція, але щоб вони себе нормально почували, є кілька порад самодопомоги.

1. Дихотомія контролю — це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Продумати послідовність дій у випадку небезпеки «Коли в тебе є алгоритм дій, у тебе немає паніки.

2. Зафіксувати речі, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке. Це може бути кава, читання книги і тд.

3. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та робити якість сну краще. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порога тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука хорошого потенціалу стресостійкості. Зберігати самоконтроль значно простіше, коли задоволені базові потреби.

4. Дозувати інформацію. «Перевіряйте джерела інформації, наскільки вони перегукуються з офіційними, наскільки це взагалі не абсурд. Є дуже велика вірогідність, що це інформаційно-психологічна операція противника.

Головне не залишайтеся сам нас сам із власними переживаннями, якщо є можливість об’єднайтеся із сім’єю та рідними.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Техніка “Фольговий масаж” (О. Тараріна)

Мета: розвиток дрібної моторики у дітей, зменшення напруги, розвиток емоційного інтелекту. Завдання: – опрацювання та активізація внутрішніх м’язів долоні у дітей; – підвищення рівня впевненості у собі;- фізичне розслаблення;- розвиток емоційного контакту; Інвентар: харчова фольга (30*30).

Алгоритм роботи: 1. Візьміть шматочок фольги розміром 30×30 см, зробіть невеличку кульку з неї.

2. Кулька має бути нещільною, але й не м’якою.

3. Прокочуйте кульку по долонях, по кожному пальчику.

4. Виконати цю дію можна кілька разів на кожній долоні.

Висновки. У процесі масажу добре спілкуватися з дитиною – запропонуйте їй невелику розповідь-вигадку про подорож «колобка» або блискучого «паровозика» (циліндр). Встановлюється емоційний зв’язок із дитиною, відбувається активізація глибоких м’язів руки дитини. Створюються умови для позитивного прийняття дитиною себе, досвід соціальної взаємодії.

Казкотерапія — дієвий спосіб допомоги дитині. Казкотерапія — це формування історії, що базується на конкретній дитині. Вигадайте казковий сюжет для своєї дитини, інтегрувавши його в той світ, яким вона живе зараз, при цьому історія обов’язково закінчиться щасливо. Будьте уважними до особливостей дитини, життя і тієї ситуації, у якій вона потребує зцілення та корекції. Щоб створити казку, яка транслюватиме переживання вашої дитини, достатньо поспостерігати за тим, які казки, мультфільми їй подобаються їй найбільше, які іграшки вона обирає.Улюблена іграшка — це великий ресурс енергії для малюка, а на час перебування у лікарні навіть єдиний друг.У казці перенесіть емоції та переживання дитини на казкового чи іграшкового героя, покажіть, як він долає подібні труднощі. Історія про героя, який допоміг, врятував, зцілив когось, буде асоціюватися з відчуттям великої вдячності, сили та любові.Не зупиняйтеся на цьому — запропонуйте дитині приєднатися до продовження сюжету, або ж намалювати ілюстрації, зобразити історію у форматі коміксу, де обов’язково буде щасливий кінець.

Впрпави що допомагають учням заспокоїтись

Коли дитина пережила сильний стрес її досвіду замало для відновлення контролю над собою, думками та здатністю навчатися. Вправи, про які ми сьогодні поговоримо, допоможуть учням навчитися контролювати емоції.

Дихання та рухи

Навчайте дітей правильно дихати та спонукайте рухатись, адже це допоможе краще зрозуміти своє тіло. Мова йде про дихальні та фізичні вправи, що сприятимуть швидкій нормалізації стану нервової системи. Не забувайте, чим більше вони тренуються, тим легше їм буде звертатися до цих ресурсів під час дискомфортних ситуацій.Найпростіша вправа – глибоке дихання животом. Під час виконання цієї вправи учні стоять прямо, ноги на ширині плечей, очі закриті. Задайте їм ритм рівного глибокого дихання. М’язовий релакс – допомагає дітям відчути своє тіло. Її суть полягає у зумисному напруженні м’язів тіла у чергуванні з розслабленням з голови до ніг.

Малюнки та розмальовки

Процес малювання та розмальовування картинок, як відомо, може стати чудовим заспокійливим. Більш того, такі прості вправи допомагають сконцентрувати увагу та налаштувати на подальшу серйозну діяльність. Дозвольте вашим дітям створити щось прекрасне та відволіктися від хаосу буднів. Така концентрація допоможе дитині відволіктися від саморуйнівних думок після кризових ситуацій (невдача на контрольній, почуття провини через сварку батьків, сварка з другом). Учні можуть самостійно обирати тему малюнка, а можете й ви запропонувати.

Острівець безпеки

У кожної людини є місце, де вона відчуває себе повністю захищеною. Це може бути уявний або ж справжній куточок у будь-якому місці на планеті. Одного разу знайшовши свій острівок безпеки в дитинстві, у дорослому житті будеш повертатися до нього. Нехай діти пригадають, де вони почувають себе у безпеці чи де їм хотілося б бути у моменти, коли тривожно, страшно. Дайте школярам декілька хвилин, аби відчути себе повністю захищеними чи просто спокійними у тому чарівному місці. Є діти, котрі не можуть знайти нічого подібного? Запропонуйте їм уявити приємні речі: галявина у лісочку біля струмка, пляж біля тихого моря тощо.

Практичний психолог Боричевська Т.І

Як розвинути соціальні навички у дитини

Батьки засмучуються, коли бачать, як їхні діти не можуть поділити між собою іграшку або не можуть знайти собі друзів. Якщо у дитини розвинені соціальні навички, вона може впоратися з такими складними ситуаціями. Соціально адаптовані діти знають, як заводити друзів, гратися, починати бесіди з однолітками і дорослими.

Соціальний навик 1. Уміння попросити: «Можна мені погратися з вами?»

Дитині буває нелегко підійти до інших дітей і попросити погратися з ними. Зрештою, діти можуть відповісти: «Ні». Страх відмови може перешкодити дитині навіть спробувати, і тоді вона упустить задоволення від гри з однолітками, а також можливість навчитися чомусь новому в процесі гри.

Дитина досягає найбільшого успіху, коли вона спочатку з’ясовує, чим займається група однолітків, потім з’ясовує, чим вона може бути корисною, а потім пропонує приєднатися до гри. Наприклад, якщо діти грають у школу, вона може запитати: «Можна, я буду учнем?»

Як допомогти дитині. Поспостерігайте разом з дитиною, як граються інші діти. Ставте їй навідні запитання: «Як ти думаєш, для чого Саша використовує кубики? Чи достатньо у нього кубиків, щоб він поділився ними з тобою? Можливо, нам потрібно пошукати ще кубиків, щоб ти міг пограти з Сашею?»

Запропонуйте дитині погратися з кимось удвох. Для неї це буде простіше, ніж вливатися у велику групу.

Соціальний навик 2. Уміння вести розмову

Дітям зазвичай потрібна певна практика, перш ніж вони навчаться вести бесіду – говорити по черзі, не перебивати і слухати співрозмовника. Дітям-інтровертам потрібно, щоб хтось почав розмову і підтримував її. Екстраверти, навпаки, повинні навчитися не перебивати співрозмовника і дати йому можливість висловитися.

Як допомогти дитині. Хорошим способом розвинути у дитини даний навик є приклад батьків і рольові ігри. Покажіть дитині, як правильно спілкуватися, розмовляючи з нею якомога частіше.

Запитуйте її думку з різних приводів і проявляйте щирий інтерес до того, що вона говорить. Якщо її мова занадто довга, обережно поверніть її до теми розмови.

Грайте в ігри, у яких кожен робить свій хід по черзі.

Гіперопіка

Гіперопіка – це коли батьки приділяють занадто багато уваги своїм дітям. Дехто вважає такий підхід правильним способом ростити дитину, тоді як інші ставлять усю нашу систему виховання під питання. Термін “гіперопіка” охоплює значно більше понять. Гіперопіка та надмірний захист. Найдивнішою особливістю цього типу поведінки та підходу до виховання є те, що батьки беруть участь у кожному аспекті життя своїх дітей: спортивних заняттях, навчанні, хобі, друзях…Гіпербатьки вважають, що вони найкращі в світі та виховують своїх дітей правильніше за інших. Однак справжній емоційний та особистий баланс їхніх дітей може бути дуже далеким від того, що таке щастя для самої малечі.

Наслідки гіперопіки: розчарування

У батьків може бути чітке уявлення про те, якою повинна бути ідеальна дитина, і вони вважають себе запорукою або відправною точкою для цього. Але час минає й мати чи батько починають усвідомлювати, що діти не завжди відповідають їхнім ідеалам, і це призводить до відчуття розчарування. Коли дитина бачить розчарування в очах своїх батьків, вона почується невдахою або гіршою за інших.

Наслідки гіперопіки: тривога та стрес

Також варто взяти до уваги, що гіперопіка завжди супроводжується “виховною гіперактивністю“. Досить часто батьки віддають своїх дітей на різні додаткові гуртки, навіть якщо вони зовсім не подобаються малечі. Поступово це починає заганяти їх у стрес, а рівень тривоги стає схожим до того, що переживають дорослі. Батьки, які занадто опікуються своїми дітьми, дуже важко переносять їхні помилки. Вони роблять усе можливе, щоб виховати відповідальних людей, які мають імунітет до помилок і невдач.

Наслідки гіперопіки: нездатність до поразки.

У житті кожної дитини повинні бути миті, коли вона зазнає поразки. Так малеча зможе навчитися з власних помилок. Діти, які виросли під гіперопікою, самі стають собі суддями. Ви поставили планку настільки високо, що коли вони усвідомлюють її нереальність, то занурюються в депресію та починають руйнувати себе. Одним із найсерйозніших наслідків гіперопіки, є те, що діти у віці від 7 до 12 років майже не знають, що таке гратися на вулиці та спілкуватися зі своїми друзями. Вони нещасливі. Ви розумієте, що виховувати дитину – це, перш за все, захищати її. Однак захист повинен базуватися на перелічених далі принципах. Захищайте їх так, щоб вони почувалися в безпеці, а не “підлеглими”. Батьківство відповідно до правильних установок означає визнавати свою дитину та сприяти розвитку її позитивного самосприйняття. Якщо батьки ставляться до дитини як до особистості та захищають її, вона матиме кращу самооцінку, не буде боятися вирости, стати зрілою та відповідальною. Захищайте їх, даючи поради, але дозволяйте робити власні помилки. Захищайте своїх дітей, щоб вони не страждали від розчарувань, і не давайте їм зійти з правильного шляху, але завжди заохочуйте особистий вибір і дозволяйте робити власні помилки, щоб вони могли з них навчитися. Захищайте їх так, щоб вони знали, що ви завжди поруч. Ваша роль та сила зв’язку з дитиною неоціненні, особливо в перші роки. Але як тільки їй виповниться сім або вісім, прийшов час зробити величезний крок у напрямку зрілого життя. Саме тоді вони починають відстоювати власні права та формувати розуміння справедливості та моралі. На цій хаотичній стадії перед початком підліткового віку діти можуть почати приймати рішення, які вас дивуватимуть. Завжди слухайте їх та вчіть кожного дня, що для того, щоб бути вільними, вони повинні бути відповідальними. Адже привілеї завжди передбачають і певні обов’язки. Потрібно сприяти типу навчання, який базується на досвіді, а не на гіперопіці. Гіперопіка позбавляє дітей права голосу і ставить перед ними ідеальні цілі, які неможливо досягнути. Ніколи не забувайте про це. Про це варто пам’ятати.

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності — це не “погане виховання”, а особливість дитини, яка впливає на здатність себе контролювати. РДУГ — це порушення розвитку нервової системи.

Причини гіперактивності у дітей:

– Генетична обумовленість, в основному по лінії батька;

– Органічні ураження головного мозку (несприятливий перебіг вагітності; недоношеність; черепно-мозкові травми і інтоксикації дитини);

– Несприятливі умови соціальної ситуації розвитку (в родині, школі);

– Морфологічні особливості головного мозку, особливо лобових відділів.

Ранні прояви синдрому гіперактивності:

У 1-2 роки гіперактивність може проявлятися підвищеною нервозністю дитини, дратівливість, плаксивість, порушеннями сну.

У 3-4 роки вже може спостерігатися порушення дрібної моторики, імпульсивність, агресивні прояви.

Але, як правило, батьки починають звертатися до фахівця тільки на момент підготовки дитини до відвідування школи і / або на початковому етапі навчання. Гіперактивність, якщо вчасно не почати корекційну роботу, небезпечна тим, що призводить до поступової соціальної дезадаптації дитини.

Синдром може мати різні прояви:

Неуважність, розсіяність, нездатність зосередитися.
Постійна рухливість, куйовдження волосся, чухання потилиці, в дітей — спроби залізти куди не можна та пересування кімнатою.
Погано керована імпульсивність

ПОРАДИ

БАТЬКАМ Які виховують дітей з РДУГ

* Усі зусилля батьків мають бути спрямовані на зміцнення здоров’я дитини та правильне поводження з нею.
* У взаєминах із дитиною підтримуйте її щоразу, коли вона цього заслуговує, помічайте її успіхи. Уникайте повторення слів «не треба», «не можна». Розмовляйте спокійно, стримано, м’яко. Давайте дитині тільки одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.
* Заохочуйте дитину до видів діяльності, що потребують концентрації уваги.
* Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня.
* Уникайте скупчення людей.
* Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів. Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й зростання гіперактивності.
* Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисно: щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.
* Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.
* Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі безупинно їй роблять зауваження. Через це в неї занижена самооцінка.
* Підтримуйте дитину в усьому, у чому вона сильна, особливо в спорті й позашкільних заняттях. Не допускайте, щоб уроки займали весь вільний час дитини. Гратися й рухатися для неї не менш важливо.
* Коли дитина виконує домашнє завдання, поруч не повинно бути іграшок, щоб вони не відволікали уваги.
* Для гіперактивної дитини дуже важливим фактором оздоровлення є сон та повноцінне харчування.
* Дитина повинна якомога менше дивитися телевізор. Відомо, що телевізор негативно впливає на нервову систему дітей. День без телевізора— і дитина більш врівноважена, спокійна.
* Навчайте дитину аналізувати, що для неї є небезпечним, які можуть бути наслідки. Не намагайтеся керувати дитиною за допомогою крику.

ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ

Попросіть малюка згадати, як каже корова, жаба, собака. Або показати свою руку, ніс, коліно. Дитині старшого віку запропонуйте порахувати від 1 до 20, а потім від 20 до 1.
Запропонуйте дитині уявити себе китом. Нехай вона зробить глибокий вдих і пірнає на глибину. Киту можна давати доручення плавати до різних материків або шукати щось на дні.
Замри-відімри. Варіацій цієї гри безліч. Наприклад, по команді «День» дитина стрибає, грає, а по команді «Ніч» прикидається сплячою. Або нехай малюк уявить, що він мишка і бігає-грає, поки ви не скажете «Кішка йде». Замість словесної команди можна давати звукову – плескати в долоні або дзвонити у дзвоник. З дітьми старшого віку пограйте в « Море хвилюється».
Шторм-штиль. Варіація попередньої гри. Не вимагає повного завмирання, але «штиль» – це тихі, плавні рухи, шепіт.
Попросіть дитину виконати складний рух, який вимагає зосередженості (провести пальцем по намальованому лабіринту, провести машину за мотузочку між кеглями).
Попросіть дитину закрити очі і сидіти нерухомо, чекаючи певного сигналу. Наприклад, коли втретє продзвенить дзвінок. Або попросіть дитину щось зробити з закритими очима (скласти пірамідку, поставити машинку на підвіконня зібрати з підлоги кубики).

НЕ ВЧІТЬ ДИТИНУ МАЛЮВАТИ! 10 АРГУМЕНТІВ ВІД АРТ-ТЕРАПЕВТА, ЧОМУ ДИТИНУ ДО 8 РОКІВ НЕ ВАРТО ВЧИТИ МАЛЮВАТИ

“У становленні людини важливою частиною процесів розвитку особистості є розуміння образів, символів і форм, які створюються нашою психікою для гармонізації. Те, що дитину починають вчити малювати, – це найбільша помилка. Ми закриваємо дитині шлях до самопізнання і саморозуміння. Адже через свій малюнок набагато легше зрозуміти і пізнати себе, що апріорі стає неможливим, коли з самого дитинства нас вчать придивлятися до інших.

Звичайно, багато хто скаже, як же дитина повинна бачити речі правильної форми і в правильних кольорах. Поняття “правильно” саме по собі абстрактне. Адже небо не завжди блакитне, а сонце далеко не жовте. Якщо уважно придивитися, то ви і самі побачите в небі понад 30 відтінків різних кольорів. Але ваша дитина може цього не побачити, якщо з самого дитинства не давати їй вибору побачити самій те, що хоче побачити вона сама. Отже, я як психолог майже з 16-річним стажем роботи, можу сміливо стверджувати: “вчити малювати не можна !!!” А якщо вчити професійно, то в художніх школах і після 8 років.

Наведу ряд аргументів, чому вчити малювати дитини до 8 років шкідливо:

Колір і форма, лінії на аркуші паперу є способом самовираження дитини, і як тільки матуся починає коментувати, що сонечко має бути круглим, дивлячись на квадратне сонечко дитини, вона тут же знайде інший спосіб самовираження, і це будуть капризи, крики і т.д .
У період дошкільного віку, коли у дитини проходить дуже тонкий і важливий етап дорослішання – соціалізація, малюнок дасть вам зрозуміти можливі труднощі і переживання з цього приводу. Але тільки якщо ви не забороняли малювати дитині те, що вона хоче. Наприклад: одна мама, у якої дитина дуже агресивна до інших, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну і бійки. Так ось дитина і принесла все, що мога залишити на аркуші паперу, в реальні соціальні відносини зі світом.
Дитина має право на свій сюрреалізм, тому виправляти малюнки дитини, пробувати робити їх більш красивими або правильними категорично не можна. Якщо дитина звикне до такої позиції, то помилки в дорослому житті теж будете виправляти ви.
Кожен випадковий малюнок дитини – це позбавлення від негативних станів, емоцій, які вона не змогла висловити, енергії, яку нікуди скинути. Тому, коли батьки починають допомагати з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал, за допомогою якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Можна допомогти дитині з вибором сюжету тоді, коли вона дуже цього просить, і то тільки чарівної фразою – «Малюй, що хочеться малювати».
Наступне важливе запитання, яке задають батьки: чим малювати дитині? Адже прекрасно мати 64 красивих фломастера, які дають дуже чітку і тонку і рівну лінію. Але якщо розглядати малювання як форму самодопомоги, то тільки малювання рідкою фарбою, яка легко змішується і дає можливість експериментувати з формою і різним кольором, та ще воскові олівці, дають ефект справжнього терапевтичного простору в малюнку.
Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини з іншими. Через прийняття продукту творчої діяльності вашого малюка ви приймаєте процес його становлення як особистості. Адже логіка дитини така: якщо малюнок поганий, значить і я для мами погана. Тому не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен малюнок – це частинка прояву душі вашого маленького дива, його індивідуальності й неповторності.
Важливо зауважити, що процес малювання для дітей – це спосіб самопізнання, і дуже важливо не втрачати такий важливий психологічний і педагогічний інструмент, як малюнок. Прості запитання до дитини: “Хто намальований на малюнку? Який він? Що він робить? В якому він настрої?” – Дають можливість батькам заглянути в душу дитини і побачити можливі проблеми.
Світ фантазій і казок, який відбивається на малюнку, розкриває для дитини нові горизонти власної уяви, і це дуже значуща сфера життєдіяльності дитини. Якщо батьки постійно повертають дитину в сувору реальність, це значно зменшує здатність фантазувати у дітей, збіднюється інтелектуальний розвиток особистості, знижуються можливості креативного, образного мислення. Але ж самі подумайте: перед тим, як чомусь з’явитися в реальності, це щось з’являється у когось в фантазії. Не вбивайте в своїй дитині творця!
Важливо сказати те, що сама дитина починає пишатися собою, коли бачить продукти своєї творчості в малюнках, що є найкращим засобом для психологічної профілактики невротичних розладів особистості, тривог, страхів і низької самооцінки. Я як ви будете пишатися ви своєю дитиною, ні в казці сказати, ні пером описати.
Малюнок є найпершою формою самовираження людства і найдавнішим засобом соціалізації. Наскальні малюнки передають нам весь шлях розвитку суспільства і цивілізації, так дайте ж своїй дитині пройти свій шлях розвитку в малюнках.