ЕПІЛЕПСІЯ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
| Якщо у Вашої дитини виникли епілептичні напади, Ви, зрозуміло, проконсультуєтеся з лікарем. Однак, як показує практика, після першої консультації у батьків залишається чимало питань, що стосуються надання невідкладної допомоги у випадку появи судом, лікування й перспектив подальшого розвитку дитини. |
Що таке епілепсія?
Епілепсія у перекладі з грецької означає “збирати, накопичувати”, Захворювання відоме із часів глибокої давнини, довгий час серед людей існувало містичне уявлення про цю хворобу. В античній Греції епілепсія асоціювалася із магією та називалася “священною хворобою”.
Як часто зустрічається епілепсія?
Вона є одним з найпоширеніших захворювань нервової системи. Ця хвороба зустрічається з однаковою частотою в усьому світі, і незалежно від раси близько 0,5-1% населення нею страждають. Тільки в країнах СНД епілепсією хворіють близько 2,5 млн. осіб. У Європі, населення якої становить приблизно 400 млн., близько 2 млн. дітей страждають епілепсією.
Протягом багатьох десятиліть епілепсія вважалася єдиним захворюванням. Зараз трактування епілепсії істотно змінилося. Епілепсія – це група різних захворювань, основним проявом яких є епілептичні напади. На підставі досягнень сучасної науки було доведено, що епілептичний напад виникає в результаті порушень процесів порушення й гальмування в клітинах кори головного мозку.
Далеко не кожні судоми є епілепсією. Дитина може хоча б одноразово перенести судоми в певних ситуаціях, наприклад, при високій температурі (фебрильні судоми), при важкій черепно-мозковій травмі. При наявності одноразового епізоду судом завжди треба встановити конкретну причину, що їх викликала, і визначити, чи можливий перехід тих або інших судом в епілепсію. Варто також пам’ятати про те, що багато серйозних захворювань нервової системи, такі, як енцефаліт і менінгіт, можуть починатися із судом на фоні температури. Тому завжди, коли у дитини є судоми, треба звернутися до лікаря.
Класичним прикладом ситуаційно-залежних судом, викликаних тільки певним провокуючим фактором (лихоманкою) є фебрильні судоми. Якщо судоми спостерігаються у віці від 3 міс. до 5 років, то вони пов’язані з лихоманкою. Інфекції нервової системи (менінгіт, енцефаліт), що протікають нерідко з високою температурою й судомами, до цієї групи не відносяться. Частота фебрильних судом становить 3-5% у дитячої популяції. Як правило, судомний напад у дитини виникає на фоні супутнього захворювання (частіше респіраторно-вірусної інфекції) і викликаний значним підвищенням температури.
У більшості випадків фебрильні судоми мають сприятливий прогноз і самостійно зникають після 5-6 років. Лише у 4-5% дітей спостерігається подальший перехід в епілепсію. Діагноз “епілепсія” може бути встановлений лише у тому випадку, якщо в дитини було 2 чи більше епілептичних напади, що виникли без чітких провокуючих факторів.
Вже відомо більше 40 різних форм епілепсії, що відрізняються віком початку захворювання, клінічними проявами і прогнозом. Важливо відзначити, що існують як доброякісні форми епілепсії, так і прогностично несприятливі. 70-80% епілепсії добре піддаються лікуванню, деякі форми епілепсії самостійно припиняються без терапії у віці 13-15 років. У більшості випадків інтелект хворих епілепсією нормальний, психічний розвиток не страждає. Принципово важливе значення має своєчасне встановлення правильного діагнозу – конкретної форми епілепсії. Діагноз визначається фахівцем епілептологом. Від правильності діагнозу залежить стратегія лікування й прогнозування плину захворювання.
У якому віці починається епілепсія?
Епілептичні напади можуть з’явитися у людини в будь-якому віці з першого місяця життя і до глибокої старості. Найбільша частота судом зустрічається у дітей до 15 років – приблизно половина всіх судом, що виникають у людини за все її життя.
Які наслідки епілептичного нападу?
Короткотривалі, одноразові епілептичні напади не ушкоджують клітини головного мозку, тоді як тривалі пароксизми й особливо епілептичний статус призводять до незворотних змін і загибелі нервових клітин. Найбільша небезпека підстерігає дітей при раптовій втраті свідомості – можливі забиті місця, травми, нещасні випадки. Епілептичні напади мають і негативні соціальні наслідки. Неможливість контролю над собою в момент нападу, страх перед виникненням нападів у громадських місцях, у школі, у присутності друзів “змушують” багатьох хворих епілепсією дітей вести відокремлений спосіб життя, уникати спілкування з однолітками.
Існують певні правила поведінки батьків і надання невідкладної допомоги при судомному нападі у дитини :
1. При наявності аури (передвісників нападу), необхідно покласти дитину на спину на ліжко або підлогу, розстебнути комір і звільнити від тісного одягу.
2. Ізолювати дитину від будь-яких предметів, що ушкоджують (гострі кути і краї, вода).
3. Не панікувати, поводитися спокійно. Дотримуватися тиші та уважно спостерігати за плином приступу. Зафіксувати тривалість приступу по годиннику.
4. Повернути голову дитини набік, щоб уникнути аспірації слини й западання язика.
5. При виникненні блювоти втримувати дитину (без застосування сили) у положенні на боці.
6. У жодному разі не можна застосовувати ніяких предметів (шпатель, ложка) для розжимання щелеп.
7. Не давати ніяких ліків або рідин через рот.
8. Перебувати біля дитини до повного припинення нападу.
9. Не турбувати дитину після нападу і, у випадку настання сну, дати йому виспатися.
10. При підозрі на фебрильний напад виміряти температуру тіла.
Чи треба лікувати епілепсію?
Епілепсію обов’язково варто лікувати. Необхідність лікування обумовлена тим, що при частих судомах формується замкнене коло. Кожен попередній судомний напад “прокладає дорогу” в наступний, збуджуючи нейрони кори головного мозку. Тільки адекватна, вчасно призначена терапія здатна розірвати дане коло. Затримка із призначенням протисудомної терапії може призвести до драматичних наслідків – розвитку розумової відсталості, затримці психомоторного розвитку. Доведено, що своєчасна та адекватна терапія сприяє зниженню тривалості судом і профілактиці виникнення епілептичного нападу.
У більшості випадків, чим раніше починається лікування, тим краще буває його результат і тим швидше настає одужання.
Рекомендації щодо профілактики захворювання на COVID-19
- проводити наскрізне провітрювання приміщень та проведення вологих прибирань із використанням дезінфекційних засобів у приміщеннях;
- не допускати до роботи осіб з ознаками інфекційного захворювання;
- виділити приміщення для тимчасової ізоляції осіб з ознаками гострого респіраторного захворювання (в разі виявлення такої особи, вжити заходів для ізоляції від здорових осіб та негайно повідомити про випадок відповідний заклад охорони здоров’я);
- обмежити масові заходи в закритих приміщеннях;
- забезпечити необхідні умови для дотримання працівниками правил
особистої гігієни (рукомийники, мило, одноразові рушники, серветки тощо); - проводити регулярну обробку рук спиртовмісним засобом та/або мити їх з милом;
- забезпечити медичні пункти необхідними засобами та обладнанням (термометрами, бактерицидними випромінювачами, дезінфекційними та антисептичними засобами, засобами особистої гігієни та індивідуального захисту тощо);
- дотримуватися правил респіраторної гігієни (при кашлі та чханні прикривати рот і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку в контейнер для сміття з кришкою і обробляйте руки спиртовмісним антисептиком або мийте їх водою з милом);
- користуватися одноразовими масками при необхідності, проводити їх заміну, як тільки вони стануть вологими чи забрудняться.
Засоби інивідуальгого захисту працівників щодо одягнення, використання, зняття засобів індивідуального захисту, їх утилізація
Кожен працівник повинен вміти користуватися засобами індивідуального захисту, оцінювати ризики та вирішувати, який саме ЗІЗ і коли застосовувати.
Маска призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів. Маску необхідно надягати, щоб зменшити поширення інфекцій у закритих приміщеннях, або тим, хто працює . У яких випадках слід використовувати маску:
- пацієнти із симптомами застуди або з підозрою на інфекцію, що передається краплинно-аерогенним шляхом, мають надягати маску — вона обмежить потенційне розповсюдження респіраторних виділень;
- працівники мають надягати маску, щоб захиститися під час надання консультації
- Також маску слід надягати:
- хворим, які мають респіраторні симптоми — кашель, нежить;
- здоровим людям, які перебувають у місцях великого скупчення, з метою додаткового захисту.
Маска попереджує зайві доторки руками до обличчя. Ризик занесення інфекції на слизові значно зменшується.
Як надягати маску: закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.
Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.
Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.
Маску слід змінювати що три години.
Не можна використовувати маску повторно.
Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.
Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.
Окуляри/захисний щиток
Персональні окуляри і контактні лінзи не можуть бути засобами індивідуального захисту для слизових оболонок очей. Для їх захисту використовують спеціальні засоби.
Захисний щиток для обличчя виготовлений із прозорого пластику, щоб забезпечити добру видимість для пацієнта і медичного працівника, який використовує щиток.
У захисного щитка має бути ремінець, що регулюється, для щільного прилягання до голови та зручного носіння, а також стійкість до запотівання.
Захисні щитки можуть бути одно- чи багаторазовими.
Захисні окуляри мають щільно прилягати до шкіри і мати гнучку рамку з ПВХ, що легко пристосовується до контурів обличчя та рівномірно тисне.
Захисні окуляри можуть бути одно- чи багаторазовими.
Захисні окуляри та щиток знімають за ремінець на потилиці або за кінцівки дужок і при цьому не торкаються їхньої передньої поверхні.
ЗІЗ надягають у такій послідовності: маска → захисні окуляри або щиток → рукавички.